ТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА "ЛІХТАРИК У ТУМАНІ"

Терапевтична казка "Ліхтарик у тумані"

У маленькому містечку, де вечори завжди були тихими, а вулиці огортав сріблястий туман, жив чоловік на ім’я Ярко. Він був лікарем — добрим, уважним, таким, що ніколи не відмовляв у допомозі. Але одного дня він помітив, що його руки стали важкими, а серце — холодним, ніби хтось насипав у груди крижані крихти.

— Я більше не відчуваю ні радості, ні смутку, — сказав він собі. — Лише порожнечу.

Тієї ночі Ярко пішов блукати містом.

Туман був такий густий, що навіть ліхтарі ледь пробивалися крізь нього. Раптом він побачив дивну жінку в довгому яскравому плащі, яка тримала в руках маленький ліхтарик. Той світився теплим, майже живим світлом.

— Чому ваш ліхтарик такий яскравий? — запитав Ярко. — Мій вже давно не світить.

— Бо я його підживлювала, — відповіла жінка.

— Але ж у внутрішніх ліхтариків не має "батарейок"! - обурився лікар.

— А що ти робив раніше? — усміхнулася вона. — Ти ж живив його своїм диханням, своїми неспішними прогулянковими кроками, своїми «трохи пізніше». А потім забув, що йому теж потрібне світло.

Вона простягнула йому свій ліхтарик, і коли Ярко взяв його в долоні, раптом згадав, як колись любив слухати дощ, як сміявся з жартів пацієнтів, як радів першому снігу. Ці спогади були ніжними, як промінчики.

— Як його знову «підживлювати»? — прошепотів він.

Жінка взяла його за руку й провела до старого мосту через річку. У її долоні блиснули три маленькі променці.

— Ось твоє живлення, — сказала вона лагідно.

Перший промінчик - 15 хвилин "нічого".

Сідай перед сніданком або після заходу сонця. Дивись, як пливуть хмари, як пара з чашки звивається в повітрі. Не плануй. Не вирішуй. Просто дозволь собі бути, а не робити.

Другий промінчик - знайди свою радість.

Згадай щось із минулого, що робило тебе легким: стару пісню під яку хочеться співати або танцювати, улюблену книжку або м’яку іграшку. Тримай у руках і питай себе: Чому я перестав це любити? Не відповідай. Просто згадуй.

Третій промінчик - "сьогодні не можу".

Раз на тиждень скажи “ні” одній маленькій не обов’язковій справі. І замість неї зроби щось безкорисне: намалюй щось криве, дозволь собі поспати вдень вихідного дня, з’їж полуниці — навіть якщо не сезон.

Ярко поклав промінці в кишеню та поспішив додому.

Він почав із малого: одного ранку, замість того щоб раніше бігти на роботу, просидів п’ятнадцять хвилин, спостерігаючи, як сонце золочить верхівки дерев. Потім знайшов на полиці старий альбом із малюнками — виявилося, що колись він любив малювати кумедні карикатури. А одного разу сказав колегам: «Сьогодні не прийду на збори» — і пішов гуляти до річки, де кидав камінці у воду, як у дитинстві.

Той ліхтарик так і залишився з ним. Він ще не світив яскраво — але вже не згасав.