ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ПЕРЕЖИТИ ВТРАТУ РІДНИХ НА ВІЙНІ?

 

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКЩО ЇЇ РІДНІ ЗАЗНАЛИ ПОРАНЕННЯ НА ВІЙНІ

 

ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ТА МОЛОДІ, КОЛИ ВОНИ ПЕРЕЖИЛИ ПСИХОТРАВМУЮЧІ ПОДІЇ ВІЙНИ

 

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ ЯКЩО ЇЇ РІДНІ НА ВІЙНІ...

 

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ КОЛИ ДОВЕЛОСЯ ПЕРЕЇХАТИ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ?

 

ЯК ПОТУРБУВАТИСЯ ПРО СЕБЕ?

 

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ?

 

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

 

РЕЦЕПТ "КОКТЕЛЮ СТРЕСОСТІЙКОСТІ"

 

 

18 жовтня – Європейський День боротьби з торгівлею людьми

18 жовтня 2007 року Європейським Парламентом був започаткований Європейський День боротьби з торгівлею людьми як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо явища торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, небайдужості громадськості до цього явища та візуалізації проблеми на глобальному рівні.

Проблема торгівлі людьми особливо загострилася під час повномасштабного вторгнення рф на територію України. Жінки та діти, які змушені покинути Україну, стикаються з ризиками торгівлі людьми. Водночас і чоловіки, які залишаються всередині країни, також можуть стати здобиччю торговців людьми.

Торгівля людьми може набувати безліч різних ганебних форм. Однією з яких є трудове рабство – грубе порушенням прав людини і прав працівника. Свобода від примусової праці – одне з основних трудових прав, яке інспектори праці заохочують та захищають.

Наразі вже понад 1 млн 360 тис. вимушених переселенців особисто поінформовані інспекторами Держпраці про запобіжні дії для зниження ризиків потрапляння у трудове рабство. На вокзалах, прикордонних пунктах пропуску та місцях скупчення біженців розміщено понад 1,2 тис. плакатів, розповсюджено 177 тис. буклетів. У соцмережах розміщено 8 тис. інформаційних повідомлень, понад 1,5 тис. – на вебсайтах, 166 – у ЗМІ.

 

Якщо ви або ваші близькі та знайомі постраждали від торгівлі людьми звертайтесь:
1547 – Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми;
527 – Національна Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми;
112 – Служба екстреної допомоги в ЄС;
102 – Поліція.

18 жовтня- Європейський день боротьби з торгівлею людьми

 

9 ЧАРІВНИХ ФРАЗ, ЩО ЗРОБЛЯТЬ ПРИМХЛИВОГО МАЛЮКА СЛУХНЯНІШИМ

 

Здобути силу казкового героя

 

Здобути силу казкового героя 

Казкотерапія — ще один приклад, як можна працювати з малюнком (і будь-яким іншим продуктом творчості) дитини. Народні казки — це синергія історичного досвіду людства про те, як виживати в цьому світі. Авторська казка, яку створює дитина, працює так само. Як би не розгорталася історія на початку, важливо, аби фінал був позитивним. Руслана Мороз розповідає про основні елементи казки.

• Головний герой (спитайте: "Хто зображений на твоєму малюнку? З ким він живе? Чого прагне?")
• Дія, або ініціація, шлях героя. Це ті дії, які повинен виконати персонаж малюнка, аби розв'язати свою проблему та досягти мети. 
• Перешкоди. Це може бути річка, через яку треба переправитися або (в контексті нинішньої ситуації) бомби, танки. 
• Помічники – персонажі, які допомагають герою здійснити задумане. 
• Позитивний фінал і висновки. 

Батькам важливо пам'ятати, що творець історії – сама дитина. Дорослі лише допомагають і ставлять запитання. "Що б ти хотів змінити в малюнку, аби він тобі сподобався?" або (якщо помічника на малюнку нема й дитина не може придумати його): "Давай разом пофантазуємо, хто або що це могло б бути?" Здорова психіка спрямована на зцілення, тому вона знайде відповіді. Обов'язково тримайте поруч склянку води. Якщо бачите, що дитина стресує або не може знайти вихід із ситуації, запропонуйте: "Зроби ковток води. Це особлива вода — вона жива, вона дасть підказку". 

Коли дитина створює казку й проговорює її вголос, вона ідентифікує себе з головним героєм (навіть якщо це казкова тварина або явище природи), набуває сили та інших позитивних якостей цього героя. А відтак, діапазон її психологічного ресурсу розширюється — і вона стає сильнішою за свій травматичний досвід.

Джерела використаної інформації:  https://rubryka.com/article/painting-and-fairytales-during-war/ 

Як малювання та казки зцілюють травму війни? Рішення від кризових психологів

 

Сидіння в підвалах, евакуація під обстрілами, розлука з рідними, втрата домівки — усе це лишає в дитячій душі глибокий слід. Він може болюче резонувати все подальше життя — або стати ресурсом сили. Що може зробити кожен з нас для того, аби наші діти мали щасливе дитинство навіть в умовах війни?

У чому проблема?

Діти, які бачили війну, — інші. Деякі з них бояться грому, хтось малює руїни, інші втрачають рівновагу або бояться розлучитися з мамою навіть ненадовго. Ніколь Портер Віллкокс, психотерапевтка з Америки, засновниця та директорка центру арттерапії, яка проводила навчальні тренінги для українських колег з БФ "Голоси дітей", розповідає, як саме впливає на дитячу психіку досвід війни. "Вербальні функції мозку вимикаються, а сам мозок починає працювати з усіх сил, аби знайти відповідь на запитання: «Чому це сталося зі мною?» Якщо з цими нав'язливими думками не працювати, з часом вони можуть призвести до фізичних розладів та/або тривожних звичок, які також викликають проблеми з фізичним здоров'ям дитини. Негативний досвід війни живе в тілі. Ми не можемо змінити того, що сталося — але терапевтична підтримка й тепле людське спілкування здатні змінити те, як дитина переживає досвід війни, та повернути їй відчуття захищеності". 

Дитинство не можна поставити на паузу

 
 Дитинство не можна ставити на паузу — воно відбувається тут і зараз, під час війни. Загалом діти не вміють бути нещасними – здорова дитяча психіка завжди робитиме вибір на користь радості. Задача дорослих — створити для цього відповідні умови". 

Психологиня дає прості робочі інструменти арттерапії, які може залучити кожна мама або тато, аби допомогти своїй дитині впоратися з болючими почуттями. Для цього не обов'язково бути психологом — достатньо батьківської любові й щирої зацікавленості у внутрішньому світі дитини. 

То як допомогти дитині?

1. Поставте в доступі дитини матеріали для творчості. Кольорових олівців і паперу вже цілком достатньо. Та якщо є можливість, урізноманітніть вибір: додайте пластилін (він чудово працює зі збудженими, нервовими дітками), кольоровий папір та ножиці для вирізання, клаптики тканини, з яких можна робити мотанки. Глина — чудовий терапевтичний матеріал, вона природна, жива й заняття з нею лікують навіть психосоматичні захворювання. Також добре працювати з піском: можна будувати замки, фігурки — а потім руйнувати їх. Важливо, щоб бодай якісь матеріали завжди були під рукою, аби дитина могла творити спонтанно, щойно у неї виникне таке бажання. 
2. Обговорюйте малюнок (зліплену фігурку або мотанку). Коли дитина проговорює малюнок (що на ньому зображено, чому, що відчуває і чого хоче той чи інший герой), вона вчиться розпізнавати й усвідомлювати власні почуття. Це дуже важлива навичка щасливої людини. 
3. Не критикуйте й не давайте порад. Не варто питати: "А чому у тебе сонце зелене?" або казати: "В зайчика не буває чотирьох вух!". Не плутайте це зі зворотним зв'язком. Можна сказати: "Я дещо помітив/-ла у твоєму малюнку, якщо ти не проти, я розповім". 
4. Не лякайтеся негативу. Темні кольори, програвання сцен насильства для дитини, яка зазнала травматичного досвіду війни, — норма. Тут важлива реакція дорослого. В жодному разі не лякайтеся, не хапайтеся за серце, не намагайтеся відволікти дитину (якщо вона, наприклад, програє сцени насильства). Інакше може відбутися фіксація на переживанні, а це посилює й без того велике навантаження на психіку дитини. Зберігайте спокій, від вас повинен йти посил: з тобою все ок, що б не відбувалося, я це витримаю. 
5. Пропонуйте помалювати не ведучою рукою (правшам — лівою і навпаки). Цей спосіб дозволяє швидше "достукатися" до підсвідомості. 
6. Пам'ятайте, що продукт творчості – це продовження "Я" дитини. Дитина має право вирішувати, що робити з малюнком далі (повісити на стіну, зберегти чи порвати) та кому його показувати. В жодному разі не постіть фото в соцмережах, якщо дитина не давала вам на це дозволу. Дітям, а особливо дошкільнятам, важлива батьківська похвала. Щиро захоплюйтеся творчістю сина або дочки! 

Джерела використаної інформації: https://rubryka.com/article/painting-and-fairytales-during-war/ 

ЯК СТАБІЛІЗУВАТИ ЕМОЦІЙНИЙ СТАН І ЗБЕРЕГТИ ЗДОРОВ'Я ПІД ЧАС ВІЙНИ

 

Як стабілізувати емоційний стан і зберегти психічне здоров’я під час війни

Психологічний стан українців уже пів року перебуває в нестабільному стані: шок, ейфорія, агресія, апатія та примирення постійно створюють так звані «емоційні коливання». Але є ефективні методи стабілізації стресу та тривоги (на додачу до здорового сну, збалансованого харчування, щоденної фізичної активності, спілкування та позитивних емоцій):

1. Дотримуйтеся інформаційної гігієни: довіряйте офіційним джерелам інформації та читайте новини не більше одного разу на годину.
2. Турбуйтеся про інших. Долучіться до волонтерської діяльності: плетіть сітки для маскування, поділіться продуктами довготривалого зберігання, принесіть з дому ті речі, які можуть знадобитися людям, що евакуювалися з регіонів активних бойових дій. Поділіться їжею з одинокими людьми, які живуть неподалік.
3. Будьте фізично активними. Робіть звичні справи: готуйте, прибирайте в будинку, складайте речі в шафі, мийте посуд, порайтеся в саду чи на присадибній ділянці. Фізична активність має бути щоденною – це відволікає від негативних думок.
4. Будьте уважні до потреб близьких: читайте дітям казки, обіймайте рідних та говоріть їм приємні слова.
5. Вирішуйте проблеми по мірі надходження.
6. Не забувайте про духовну сферу життя та релігію.

Якщо навіть із цими порадами ви не досягаєте нормалізації психічного стану, звертайтесь по професійну допомогу до психолога чи психотерапевта.

Бережіть себе та близьких!

Лейла Гасанова, психолог

ЯК ВБЕРЕГТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ?

 

Діти завжди потребують уваги і турботи дорослих. А особливо – в екстремальних ситуаціях.   Наразі діти в Україні перебувають у стані війни –  чують сирени під час ракетних атак, спостерігають руйнування будівель, здригаються від вибухів,  стають свідками людських втрат. Через ці події багато дітей переживають стрес. Коли дитина тривожиться, вона може стати гіперактивною, примхливою, плаксивою. Вона може погано спати, боятися. Батьки повинні розуміти, що при цьому їх дитина не є слабкою чи хворою. Це нормальні реакції на ненормальну ситуацію. Батьки можуть зробити дуже багато для відновлення стану своєї дитини після пережитих потрясінь і тяжких стресових ситуацій.

                                 ГОЛОВНІ ПОРАДИ

Проводьте алегорії з улюбленими казками. Коли збираєте дитину в укриття, поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Пригадайте улюблені казки вашої дитини та які там були випробовування. Це допоможе малечі зрозуміти не унікальність ситуації, допоможе запустити механізми адаптації.

 

Вигадуйте нових фантастичних персонажів. Звісно, під землею у підвалах та укриттях холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше» — персональний тотем-захисник, як Патронус  у Гарі Поттера.

Так ми зможемо зменшити вплив  замкнутого простору.

·         Розказуйте про янголів, які захищають. Коли лунають вибухи та постріли, але ви в безпечному місці та захищені, можна з дитиною уявляти великі крила Янголів, що боронять наших солдатів та допомагають їм нас захищати.

Так ми допоможемо малечі відчути себе в безпеці.

·         Малюнки захисникам. Коли у дитини виникають питання, що ми можемо зробити для допомоги, — малюйте з малечею малюнки підтримки та сміло викладайте їх у соціальні мережі.

Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

·         Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови.

Так ми допомагаємо стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

 

Створено за матеріалами психолога київського пологового будинку «Лелека» Наталії Мирошниченко.

 

 

ЯК ПОТУРБУВАТИСЯ ПРО ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ВАШОЇ ДИТИНИ

 

Як допомогти особистості в період переходу від війни до миру: соціально-психологічний супровід

 Як допомогти особистості в період переходу від війни до миру: соціально-психологічний супровід: практичний посібник / за наук. ред. Т. М. Титаренко, М. С. Дворник / Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2022. – 154 c. 

Вебінари щодо надання першої психологічної допомоги (втрата, травма)

 

Вебінари щодо надання першої психологічної допомоги (втрата, травма)  

• Я-поруч! Я-психолог! Як надавати першу психологічну допомогу.  

• Перша психологічна допомога у разі гострих реакцій на травмівну подію 

• Мама, війна! Як допомогти та підтримати дитину під час бойових дій 03.03.2022  

• Психологічна допомога під час втрати  

• Як допомогти впоратися з болючим відчуттям тривоги у дні війни  

• Перша психологічна допомога. Психологічна інтервенція.Корисні поради, вправи та техніки   

• Як надавати психологічну допомогу і залишитися в ресурсі  

• Психологічна допомога постраждалим та АРТ-терапевтичні техніки в роботі з травмою та горем    

• Психологічна допомога постраждалим та АРТ-терапевтичні техніки в роботі з травмою та горем    

• АРТ- терапія та досвід в роботі з дітьми, дорослими щодо проживання травми, горя та втрати   

• Робота з травмою, горем, насиллям. АРТ-терапія. Психологічна допомога дітям, дорослим та родинам  

• Психолого-педагогічна підтримка дітей в умовах ЗДО.Алгоритм роботи вихователя з дітьми 3-4 років 

• Основи кризового консультування в умовах війни      

• Надання першої психологічної допомоги. Алгоритм дій  

• Методи роботи з травмуючими спогадами або уявленнями про майбутнє  

• Психологічна підтримка дітям, що пережили психотравмуючі події на війні