“Яким бачать своє майбутнє випускники шкіл”
Дивно, що у дитинстві хлопчики мріють стати космонавтами, а дівчатка - відомими співачками чи актрисами. Проходить декілька років, і мрії стають більш реалістичними. Врешті-решт підлітки опиняються у добре знайомій за дитячими казками ситуації,: є три шляхи, направо повернеш - зарплатня буде низькою, наліво - щодня займатимешся справою, яка не до вподоби, прямо підеш - зовсім невідомо куди потрапиш...
На цьому роздоріжжі на допомогу часто приходять інші люди. Найбільш небайдужими до вибору професії, звичайно, є батьки. Іноді вони переймаються цим питанням більше за саму дитину. Надто сильною є спокуса самотужки все вирішити за власну дитину, адже і авторитету, і життєвого досвіду більше. Дарма, що він вже постарів років так на двадцять.
- Потім і на роботу тебе влаштуємо, - говорять батьки-інженери, вмовляючи продовжити сімейну династію сімнадцятирічну доньку, яка мріє стати письменницею. - Ми ж бажаємо тобі тільки найкращого. А серед літераторів у нас немає ніяких зв'язків. Доведеться пробиватися самій. Та й які там гонорари у цих писак, навіть на хліб з маслом не вистачить.
І це ще добре, коли не висувають ультиматум.
У такій ситуації далеко не всі підлітки мають мужність відстояти омріяний фах. Адже це означає взяти на себе цілковиту відповідальність за своє, можливо, не таке й світле майбутнє. Та хіба тимчасові складнощі пережити складніше, ніж щоденну відразу до ненависної роботи?
Ще один розповсюджений варіант "сімейної" профорієнтації - коли абітурієнти йдуть заздалегідь відомим шляхом і вступають до того ж навчального закладу, який обрали раніше брат чи сестра. Це не найгірший варіант. Старший і захистить молодшого, і порадить, як краще адаптуватися до навчального процесу, і складне завдання допоможе виконати. А якщо діти від'їжджають на навчання в інше місто, то й жити удвох у гуртожитку чи знімати квартиру набагато легше.
Ті, хто не піддався на умовляння родини, ризикують потрапити під пресинг друзів, який непомітний на перший погляд. "Який дурень зараз піде працювати вчителем?" або "І на біса тобі цей університет?". Та поради авторитетних однолітків часто-густо є просто сукупністю упереджень та домислів. І якщо дослухатися до них, то всі мусять працювати лише менеджерами, економістами чи візажистами, а інші повинні змиритися з перспективою існування за межею бідності. Юнацького максималізму ніхто ще не відміняв.
Вчителі, закохані у свій предмет, також можуть необ'єктивно оцінити можливості учня. У них сотні точнісінько таких хлопчиків та дівчаток, які перебиваються з трійки на четвірку. А ерудит - переможець міських олімпіад з географії та біології, який привертає увагу всієї школи, зовсім не обов'язково пов'яже своє життя з туристичним менеджментом. Можливо, він зміг би повторити блискучі досягнення Жака Кусто.
Єдина гарантія від подібних прорахунків - власний вибір. Вибирати, по-перше, слід помірковано, а по-друге, самостійно. Ні до чого керуватись гороскопами, які дивним чином знають, яка професія підходить тому чи іншому знаку зодіаку. Не варто також бездумно наслідувати кумирів та героїв газетних видань, радіопрограм та телесюжетів. ЗМІ нав'язують суспільству певні стереотипи, приваблюють юнаків та дівчат не так певними професіями, як способом життя, що пов'язаний з ними. Ваблять блискучим життям зірок шоу-бізнесу, банкірів у респектабельних офісах, завжди енергійних та усміхнених телеведучих, косметологів у дорогих спа-салонах. А скільки співачок так і залишаються співати у ресторанах, порахувати нікому. Зворотний бік медалі розрекламованого багатого життя на екранах та шпальтах газет демонструють якомога рідше.
Тож набагато краще не спостерігати, а поспілкуватись з людьми, які вже працюють у обраній вами сфері вже не перший рік. Хто, як не вони, розкажуть про "приховані сторони" обраного фаху. Наприклад, я у свій час не на жарт захопилася професією лікаря. Перед очима був приклад родички - професійного кардіолога однієї з провідних московських клінік, яка за столичними показниками була досить забезпеченою. Але, коли вона розповіла мені про екстремальні операції, нічні чергування на "швидкій", експерименти над тваринами, я зрозуміла, що це не те, чим я марила. До речі, саме через розтини та екскурсії до моргу медичні вузи щороку залишають найбільш вразливі студенти. Не жалкуючи про згаяний час та гроші, вони полишають свій вуз у пошуках справжнього покликання подалі від крові, препарованих пацюків та запаху формаліну.
На що ж потрібно звернути увагу при виборі професію, чим потрібно керуватися? Давайте зачитаємо деякі поради з буклетиків “Вступити та не оступитися”
.jpg)
