Доповідь «Психолого-педагогічні прийоми створення ситуації успіху»
Тема: «Психолого-педагогічні прийоми створення
ситуації успіху»
Категорія учасників: педагогічний колектив
Форма заходу: виступ
Мета: Познайомити педагогічний колектив з психологічними особливостями;
управління діяльністю дітей на уроці; вмінням передбачати наслідки педагогічних
впливів, враховувати психологічні критерії педагогічної діяльності.
Активізувати здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку.
Формування позитивної установки на урок.
Забезпечити в учнів
відчуття просування вперед, переживання успіху в учбовій діяльності.
Організувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне
ставлення до класу, до предмета і навчання в цілому.
Очікувані результати: оволодіння
вчителями вмінням передбачати наслідки педагогічних впливів та враховувати
психологічні критерії педагогічної діяльності, а також сформувати позитивну
установку на урок та вміння передбачати наслідки педагогічних впливів,
враховувати психологічні критерії педагогічної діяльності.
Виступ
Ефективність уроку великою мірою залежить
від уміння вчителя аналізувати психологічні особливості управління діяльністю
дітей, передбачати наслідки педагогічних впливів, враховувати психологічні
критерії педагогічної діяльності. Важливим елементом професійної майстерності
учителя є його здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку.
Знання вчителем психологічних
закономірностей процесів навчання та виховання, розуміння психологічних
факторів уроку сприятимуть підвищенню його результативності, дадуть можливість
виявити причини невдач, відрізнити випадковий успіх від передбачуваного,
прогнозувати напрямок розвитку учнів, здійснювати самоаналіз та корекцію своєї
поведінки на уроці.
Формування позитивної установки на урок
Кожен урок, як хороша вистава, повинен
мати гарний вступ, що сприяє формуванню позитивної установки на діяльність.
Психологічно поняття «установка» трактується як внутрішня готовність суб’єкта
певним чином сприйняти ситуацію та діяти в ній. Психологічна установка виникає
дуже швидко й не усвідомлено в момент першого зіткнення з ситуацією.
Тобто установка на урок виникає в перші
його хвилини та за своєю якістю може бути позитивною чи негативною.
За позитивної установки учень швидко долучається
до навчальної діяльності і, як правило, успішний у ній. За негативної установки
(байдужість до уроку, відчуженість від нього) учні дистанціюються від
спілкування й взаємодії з учителем, навчальна діяльність триває в’яло, важко
змусити учня пізнавати, якщо він цього не хоче.
Прийоми, за допомогою яких учитель може
сформувати в учнів позитивну установку на урок.
·
проекція на дітей
позитивної установки вчителя, його емоційної співучасті, зацікавленості в
результаті, впевненості в собі та дітях, передбаченні успіху;
·
формування позитивної
установки на урок внаслідок ефективно продуманого ціле покладання та
мотиваційної діяльності.
Психічна самоорганізація вчителя
У процесі підготовки до уроку важливе
значення з позиції його ефективності має психічна самоорганізація вчителя:
1. Позитивне ставлення до дітей загалом,
відчуття задоволення від майбутньої роботи з дітьми.
2. Позитивна установка вчителя,
психологічна готовність до емоційного доручення до діяльності, зацікавленість у
досягненні поставленої мети, впевненість у собі й учнях, передбачення успіху.
Усі ці психічні переживання й стани вчителя оформлюються словесно («Діти, ми з
вами сьогодні обов’язково дамо відповідь на таке важливе питання, як …»),
мімікою, жестами, емоційним забарвленням мови. Ця установка вчителя передається
учням, і вони так само емоційно залучаються до діяльності на уроці, починають
її як значущу й цікаву для себе. Узагальнено можна сказати, що це установка
симпатії, співпраці й успіху. Антиподи такої установки руйнують навчальну
діяльність. Це установки на байдужість, формальне проведення уроку,
агресивність, страх учителя перед учнями, невпевненість у собі. Такі установки
вчителя теж транслюються на учнів та не сприяють ефективності уроку.
3. Психологічна готовність учителя
працювати з дітьми певного віку. Необхідно не просто знати вікові психологічні
особливості учнів, а й відчувати проблеми дітей як свої. Таке уміння в
психології називається емпатією. Педагог з розвинутою емпатією без проблем
знаходить контакт із дітьми, ефективно організує навчальну діяльність,
користується повагою й любов’ю дітей. Невміння учителя сприймати і розуміти
дитячу душу неминуче призводить до відчуження, до проблем у навчальному
процесі, до конфліктів із усіма негативними наслідками (погіршення здоров’я,
передчасне психічне та фізичне старіння). Розвитку педагогічної емпатії сприяє
позитивне ставлення до дітей, увага до них, вміння «занурюватися» у роль учня.
4. Психологічна готовність учителя
спілкуватися й співробітничати з конкретним класом.
Вчитель
повинен уміти бачити у певному класі «психологічну індивідуальність», знати
індивідуальні психологічні особливості учнів цього класу, хоча б тих, хто
потребує психолого-педагогічної підтримки. Стилі керівництва навчальною групою
істотно відрізняються в різних учителів. Деякі вчителі орієнтовані за будь-яку
ціну «дати знання», інші вважають за необхідне встати в позицію помічника учня,
людини, що сприяє досягненню поставленої мети.
Компетентного
та вимогливого учителя, який любить дітей, найбільше поважають учні.
5. Тактовність учителя як єдність
позитивного морального ставлення до учнів і педагогічно досконалої форми
спілкування з ними. За доброго ставлення до учнів, але недотепного, грубого
звертання до них, спостерігається часте погіршення стосунків у системі
«вчитель-учень».
Але ще
гірше, коли внутрішнє негативне ставлення до учнів прикривається продуманою,
педагогічно досконалою формою спілкування. Діти швидко розпізнають фальш.
Тільки щира зацікавленість вчителя в дітях, симпатія до них, увага та
педагогічно досконала форма спілкування створюють на уроці мікроклімат
психологічного комфорту, що підвищує працездатність, поліпшує настрій, охороняє
від утоми не тільки на цьому уроці, але й протягом деякого наступного часу.
«Робота вчителя на уроці без мотивації
учнів та без їх особистісних підстав – рівнозначна роботі в порожньому класі».
Важливо мати на увазі, що навіть
одноразове переживання успіху може докорінно змінити психологічне самопочуття
дитини. Ситуація успіху може стати пусковим механізмом подальшого розвитку
особистості. Переживання успіху навіює людині впевненість у власних силах.
З’являється бажання знову досягти хороших результатів, виникає відчуття
внутрішнього благополуччя, що, у свою чергу, покращує ставлення до
навколишнього світу.
Отже, ситуація успіху у навчальній
діяльності створюється педагогом або психологом. Як і будь-яку іншу діяльність,
навчання можна уявити у вигляді простого ланцюжка дій:
·
установка на діяльність
(емоційна підготовка учнів на вирішення навчального завдання) – мотиваційний
етап.
·
Забезпечення діяльності
(створення умов для успішного вирішення навчального завдання) – організаційний
етап.
·
Порівняння отриманих
результатів з очікуваними (усвідомлення ставлення до результатів своєї
навчальної праці) – результативний етап.
Вправа
Кожна група педагогів отримує один з
перерахованих етапів навчальної діяльності. Завдання: проаналізувати етапи
уроку так, щоб створити ситуацію успіху для кожного учня. Перед учителем стоїть
завдання сформувати в учня настанову на успішне виконання завдання, відчути себе
«творцем обставин», подолати труднощі, які можуть виникнути в процесі роботи.
Інше кажучи, вчитель повинен сформувати мотив досягнення).
Таблиця 2
Особистісно-орієнтовані засади створення ситуації успіху
Етап
|
Педагогічне завдання
|
Діяльність учителя
|
I. Мотиваційно-цільовий
|
Сформувати мотив досягнення: націлити учнів на
успішне виконання завдання
|
Нейтралізувати пам’ять про негативні емоції в
попередній діяльності; настроїти на те, що дане завдання посильне і може бути
виконане.
Завбачити позитивну емоційну реакцію,
накреслити позитивну перспективу в досягненні успіху. Актуалізувати позитивну
емоційну пам’ять дітей, підтримати мотив до роботи.
|
II. Організаційний
|
Забезпечити умови успішної діяльності,
зацікавити пізнавальним процесом
|
Забезпечення інтелектуального та емоційного
підкріплення навчальної роботи. Емоційне підбадьорювання навчальної
діяльності. Забезпечення право вибору завдань.
|
III. Результативний
|
Сформувати свідоме ставлення до результату
навчальної діяльності; перетворити результат на мотив для нової пізнавальної
діяльності
|
Емоційне схвалення та установка на подальшу
успішну роботу. Позитивно-перспективна оцінка роботи, аналіз помилок та
індивідуальна робота з подолання прогалин у знаннях. Перевірка умов
навчальної роботи на попередньому етапі, організація ситуації подолання в
майбутній діяльності.
|
Отже, на етапі мотивації навчальної
діяльності, доречним буде використання в роботі вчителя таких
психолого-педагогічних прийомів, як:
1.
«Ефект навіювання»: «Ти
це можеш», «Тобі це вдається» тощо.
2.
«Емоційне поглажування»
3.
«Анонсування»
4.
Прийом «Шикуйсь!»
містить такі кроки:
·
психологічна атака;
·
емоційне блокування;
·
вибір головного
напрямку;
·
несподіване порівняння;
·
стабілізація.
На організаційному етапі навчальної
діяльності:
1.
Прийом «Даю шанс»
2.
«Рушай за нами»
3.
«Емоційний сплеск»
4.
«Навіювання» тощо.
Наприкінці мого виступу, хочу відмітити
те, що якщо дитину позбавити завтрашньої радості, віри в себе, то важко
сподіватися на її світле майбутнє. Для більшості педагогів ця істина
аксіоматична. Але якщо вміння «навчити» може лежати в площині ремесла, то
«подарувати радість» - це вже мистецтво. Адже, як стверджує С. Соловейчик:
«Педагогіка – це наука про мистецтво виховання». Навчимося дарувати дитині
радість.
Таблиця 3
Класифікація психологічних причин низької мотивації навчання, що
найчастіше зустрічаються, їхні ознаки та способи подолання
Причина
|
Ознаки
|
Способи подолання
|
Погане здоров’є
|
Швидко стомлюється або
до кінця уроку, або після перших уроків. Часто пропускає заняття.
|
Спостереження у лікарів, полегшений режим
|
Не враховуються індивідуальні особливості
нервової системи учня
|
Учень не встигає
виконати завдання у запропонований час, болісно реагує на невдачі і т.д.
|
Допомогти дитині вивчити свої особливості й
навчити її враховувати в процесі діяльності. Вчителеві дотримуватися певних
правил у роботі з такими дітьми (наприклад, не ставити їх у ситуацію миттєвої
відповіді).
|
Відсутність мотивації досягненню успіху
|
Низька самооцінка,
нерішучість, не проявляє ініціативи, проявляє невпевненість у своїх силах
|
Підвищити самооцінку дитини, сприяти
формуванню мотивації
|
Несформованість прийомів навчальної діяльності
|
Не володіє способами
навчальної роботи (наприклад, не вміє працювати з підручником, не контролює
свою роботу і т.д.)
|
Навчити основним прийомами навчальної діяльності
|
Недоліки в розвитку пізнавальних процесів
|
Не може зосередитися,
погана пам’ять, зазнає труднощів при вирішенні завдань і т.д.
|
Використання
коригувальних вправ на розвиток пізнавальних процесів
|
Таблиця 4
Особистісно- орієнтовані засади створення ситуації успіху
Етап
|
Педагогічне завдання
|
Діяльність учителя
|
I. Мотиваційно-цільовий
|
Сформувати мотив досягнення: націлити учнів на
успішне виконання завдання
|
|
II. Організаційний
|
Забезпечити умови успішної діяльності,
зацікавити пізнавальним процесом
|
|
III. Результативний
|
Сформувати свідоме ставлення до результату
навчальної діяльності; перетворити результат на мотив для нової пізнавальної
діяльності
|
Немає коментарів:
Дописати коментар