Особливості адаптації дітей до школи (рекомендації для батьків)

Існує три переломні моменти, які дитина проходить в процесі навчання в школі: це вступ в перший клас, перехід з початкової школи в середню (5 кл) і перехід з середньої в старшу (10 кл). В літературі з даного питання основну увагу надається переважно першокласникам , проте нам представляється важливим поговорити про всі.

Отже, на що потрібно звернути увагу батькам в ці перехідні періоди? Почнемо з першокласників. Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, це залежить від багатьох чинників: індивідуальні особливості дитини, характер взаємостосунків з оточуючими, тип учбового закладу (а значить, і рівень складності освітньої програми) і ступінь підготовленості дитини до шкільного життя.

Про що розкажуть малюнки дитини

Про що розкажуть малюнки дитини

Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту.

Дуже важливо, щоб батьки могли вчасно реагувати на зміни психічного здоров'я дитини, наприклад, за допомогою її малюнків. Психологи вже давно свідчать про важливість дитячого малювання - не тільки як шляху психічного розвитку, а й як засобу діагностики психічного стану. Л.Виготський вважав, що дитяче малювання - це графічна мова, яка міститься десь посередині між жестами та усним мовленням, з одного боку, та письмовою мовою - з іншого.

У малюнку дитина відтворює навколишню дійсність, надає відображуваному особистісний зміст. Дитяче малювання - це особливий вид мови, яка дає змогу розповісти про предмет і зміст дитячого життя через призму мислення, почуттів, уяви.
Відомий дитячий психотерапевт Вайолет Оклендер пропонує давати дітям досить оригінальні завдання: "Намалюй, яким був би світ, якби він був таким, як тобі хочеться", "Намалюй, що ти відчував, коли посварився з братом", "Намалюй свій найщасливіший момент у житті" тощо.

Тож нехай дитина малює і фарбами, і олівцями, і фломастерами, і кольоровою крейдою. Не треба заважати, якщо вона захоче щось домалювати кульковою ручкою на акварелі чи розмалювати гуашшю знайдений надворі кругляк. Коли дитина починає малювати себе у важких життєвих ситуаціях або щодня малює свої страшні сни - це сигнал про її неблагополучний емоційний стан. Іноді малюнки можуть розповісти наскільки комфортно почувається маленька людина в довкіллі. На думку психологів і психотерапевтів, переносячи на папір свої страхи й переживання, дитина допомагає собі впоратися з непростими життєвими проблемами.

Як визначитися із вибором професії?

Вибір професії - чи не найголовніший чинник того, як складеться твоє подальше життя та як ти в ньому будеш себе почувати. Адже всім хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал та отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності.

Вперше питання вибору майбутньої справи постає перед школярами після закінчення 9 класу. Якщо учень вирішив закінчувати школу, то в 11 класі йому доведеться остаточно вирішувати, що робити: йти на роботу, вступати до вузу чи закінчувати курси.

Проблема тут полягає в тому, що молоді люди часто самі не знають, чим би їм хотілось займатися. Батьки часто також мають туманні уявлення про сучасні професії та їхні особливості. Інколи трапляються щасливі випадки, коли особливі задатки старшокласників помічають родичі або знайомі. Буває, що дитина сама зацікавиться справою, яка пізніше стане її професією. Але все-таки найчастіше впливають на вибір майбутньої справи батьки, їх робота, інтереси. Тут можна зауважити лише таке: добре, коли молода людина йде стопами батьків, але потрібно прислухатись до думки самого юнака чи дівчини.

ВПЛИВ СІМ’Ї НА ФОРМУВАННЯ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК У ДІТЕЙ

Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім’ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров’я дітей належать до дієвих чинників мікросоціуму сім’ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров’я.

Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей прийдешнім поколінням. Саме сім’я повинна передусім залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати навички здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.

Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.

ПРАЦЯ ПІДЛІТКІВ У СІМ'Ї ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЯ

Трудове виховання, як і будь-яке інше, розпочинається в сім'ї. Вже в ранньому дошкільному віці дитина має певні трудові доручення. В більшості випадків вона виконує їх з радістю - прагне допомогти дорослим, все робити, як вони. Те, що робить маля, ще важко назвати допомогою, але ставлення батьків до дитячої праці має спонукати, заохочувати дитину до діяльності. Дитина дорослішає, і знову ж таки батьки, привчають дитину до розумової праці, допомагають визначитись у профорієнтації. З працею пов'язано багато прислів'їв: "Щоб людиною стати - треба працювати", "У праці краса людини". З давніх-давен в народі побутувала така думка, що навіть в тяжкому горі праця зцілює, повертає до життя. Українському народові притаманна велика працьовитість. Вважалося, що людина, яка не працює, то може створити злочин "Від неробства до злочину один крок". Праця була обов'язком і необхідністю кожної людини. Найкращою рахували ту сім'ю, де є працьовиті діти.

Чому діти брешуть батькам, і як відучити дитину брехати?

Дитяча брехня. Нам, дорослим, вона здається такою нехитрою і наївною. Але причини того, що дитина починає брехати батькам, нешкідливими або незначущими назвати ніяк не можна. Ваш малюк фантазує і видає ці фантазії за дійсність? Або він говорить неправду, намагаючись приховати деякі свої дії і вчинки від вашої пильної уваги? Як відучити дитину брехати? Не поспішайте засуджувати карапуза і карати. Адже, якщо підійти до проблеми з точки зору психологів, то, швидше, виховну роботу потрібно проводити, спочатку, з самими батьками. Щоб вони помилково не почали боротися з наслідком, яким, по суті своїй, брехня і є. Але спробували розібратися в причинах, що спонукають дітей вдаватися до такого непопулярного способу виходу з некомфортних для них ситуацій.