Трудове виховання, як і будь-яке інше, розпочинається в
сім'ї. Вже в ранньому дошкільному віці дитина має певні трудові доручення. В
більшості випадків вона виконує їх з радістю - прагне допомогти дорослим, все
робити, як вони. Те, що робить маля, ще важко назвати допомогою, але ставлення
батьків до дитячої праці має спонукати, заохочувати дитину до діяльності.
Дитина дорослішає, і знову ж таки батьки, привчають дитину до розумової праці,
допомагають визначитись у профорієнтації. З працею пов'язано багато прислів'їв:
"Щоб людиною стати - треба працювати", "У праці краса
людини". З давніх-давен в народі побутувала така думка, що навіть в
тяжкому горі праця зцілює, повертає до життя. Українському народові притаманна
велика працьовитість. Вважалося, що людина, яка не працює, то може створити
злочин "Від неробства до злочину один крок". Праця була обов'язком і
необхідністю кожної людини. Найкращою рахували ту сім'ю, де є працьовиті діти.
Серед господарчо-побутових відносин
перевага надається тим, які пов'язані з веденням домашнього господарства.
Доведено, що справедливість розподілу домашніх обов'язків є досить важливою
умовою успішного виховання молодших підлітків у сім'ї. Здавалося б, залишається
лише порівну поділити домашні обов'язки... Тут закономірно постає питання: а що
ж таке виправданий розподіл домашніх обов'язків? Передусім, не треба плутати
поняття «рівний розподіл домашніх обов'язків» із поняттям «рівнозначний їх
розподіл». Рівнозначна участь у домашніх-справах передбачає не тільки
однаковість справ і ролей дорослих і дітей у домашніх справах, але переважно
рівнозначну їхню участь у них і дотримання всіх обов'язків. Раціональний
розподіл домашніх обов'язків — це такий, що сприймається як обов'язковий усіма
членами сім'ї, тобто поняття не стільки економічне, скільки психологічне.
Рішення про розподіл обов'язків може бути лише результатом спільного
конструктивного обговорення на сімейній раді. Для того щоб усі члени сім'ї були
до нього готові, використайте два нескладних прийоми.
У добре
організованій і керованій праці підлітків зміцнюється і психологічна готовність
до неї, випробовуються сили, здібності, відбувається професійне самовизначення.
Підлітки мають нагоду аналізувати свої досягнення та труднощі, з'ясовувати причини.
Старші підлітки схильні оцінювати свої особисті якості з погляду вимог, які
ставить до людини та чи інша професія.
Поважати
домашній труд дитина навчиться лише в тому випадку, якщо цей труд поважатимуть
батьки. Варто не лише включати дитину в домашню роботу, а й обґрунтовувати її
необхідність, знаходити можливості зробити її більш привабливою, творчою,
різноманітною. Корисно вносити домашню роботу елементи гри, але не варто
замінювати труд грою. Нехай відчуття серйозності, важливості, обов'язковості
праці залишається, але при цьому буде цікаво, а якщо можливо, то й весело.
Існує чимало способів перетворення домашньої праці в задоволення. Відомо, на
приклад, що стихія дітей молодшого шкільного віку - це рух. Одна й та ж сама
робота може здатися їм нудною чи, навпаки, веселою, в залежності від способу її
організації. Використайте будь-який годинник: наручний, настінний, пісочний і
запропонуйте дитині за певний час прибрати з столу книги, пришити ґудзик,
пропилососити килим … Маленькому школяру корисно мати якесь постійне доручення,
яке б він постійно виконував: це може бути догляд за квітами, домашніми
тваринами, покупка хліба тощо.
Організовуючи
домашній труд, слід мати на увазі, що постійна праця при відсутності
інтелектуального змісту швидко набридає не лише дитині, а й дорослому. Тому
потрібно знаходити можливість протягом фізичної праці не забувати про
інтелектуальний розвиток дитини. Розвивати її розум, увагу, сприйняття,
пам'ять. Це, по-перше, зробить домашній труд більш привабливим, а по-друге,
буде сприяти загальному розвитку дітей. При виконанні побутової праці дитині
потрібно надавати певну самостійність, адже не зробивши власних помилок, ще
ніхто не навчився все робити правильно.
Праця
вносить зміст і порядок в життя дитини. Існує прямий зв'язок між якісно
виконаною роботою, в тому числі і домашньою, і дружним життя сім'ї. Саме в
дружних сім'ях праця звична для всіх, для них характерна постійна творчість, в
таких сім'ях кожен член родини вважає себе господарем. Помічено, що дитина
краще засвоює навички домашньої праці, якщо вважає, що вона все робить добре,
ніж навпаки. Тому дім і сім'я мають бути місцем, де зігріваються серця.
Підлітків
приваблює така праця, в якій вони можуть виявити певну ініціативу і творчість,
свою працьовитість, вступити в суспільні зв'язки з іншими людьми, домагатися
кращих результатів, змагатися з іншими. Потреба в праці, любов до неї успішно
формуються тоді, коли праця пов'язана з навчанням і водночас має суспільно
корисний характер, усвідомлюваний учнями, коли школярі психологічно готові до
неї, коли вони оволодівають трудовими уміннями і навичками, виявляють
ініціативність і творчість, коли праця має колективний характер.
У формуванні
любові до праці й працьовитості важливе місце посідає мотивація трудових дій.
Основним повинно бути ставлення до праці як до найпершої життєвої потреби, як
до джерела радості і задоволення. Учні
підліткового віку люблять працювати в колективі, зокрема разом з дорослими. Це
дисциплінує підлітка, вчить витривалості, організованості, привчає контролювати
себе за вимогами колективу, орієнтуватися на кращі зразки праці старших.
У трудовому
вихованні підлітків слід обов'язково враховувати їх індивідуальні особливості.
В.О. Сухомлинський завжди виходив з того, що людина неповторна і ця
неповторність найбільше виявляється у підлітковому віці. Праця приваблює
підлітків тоді, коли вона не одноманітна, коли людина дійсно знаходить свою
улюблену справу. Така праця, захоплюючи її спонукає до подолання труднощів,
викликає старанність у виконанні справи, у доведенні її до кінця.
Проблемі
трудового виховання дітей в сім'ї багато уваги приділяв видатний педагог А. С.
Макаренко. В статті "Виховання в труді" він детально аналізує зміст і
значення трудового виховання в сім'ї: "Перше, про що мають пам'ятати
батьки, це наступне. Ваша дитина буде членом трудового колективу, отже її
значення в цьому суспільстві буде залежати від того, наскільки він буде здатний
приймати участь в суспільній праці, наскільки вона буде підготована до цього. А
від цього буде залежати і її благоустрій, і матеріальний рівень її життя".
А. С.
Макаренко писав: "Та дитина, яка отримала в сім'ї правильне трудове
виховання, в подальшому, з більшим успіхом буде набувати кваліфікаційної
підготовки". Ідеї, виражені видатним педагогом, актуальні і в на сьогодні.
Трудове виховання в сім'ї має починатися в ранньому віці і носити ігровий
характер. З віком трудові доручення повинні ускладнюватись і відокремлюватись
від гри. Однак не можна завантажувати дитину великою кількістю роботи. Праця
дітей має бути посильною. Систематично, терпляче, враховуючи вікові та
індивідуальні особливості дитини, батьки мають привчати її як до фізичної, так
і до розумової праці.
Часто
трапляється, що задоволеність батьків своєю професією може стати достатнім
стимулом для дітей для бажання ознайомитись з нею, а в подальшому і обрати її.
Тому батьки повинні частіше розповідати дітям про свою роботу і її суспільне
значення. Водночас неприпустимо, щоб батьки зловживали своїми суб'єктивними
ставленнями до деяких професій і передавали його дітям. Тобто батьки покликані
допомогти дітям краще розібратися в їх схильностях і можливостях і визначити їх
професійний і життєвий шлях.
Найбільш
правильно, на мою думку, роблять батьки, які виховують у дітей ставлення до
праці своїм особистим прикладом. Працюючи разом з батьками, дитина усвідомлює
себе повноцінним членом сім'ї, розуміє значущість праці, необхідність допомоги
батькам. Такі діти в основному працюють за власною ініціативою, мають постійні
трудові обов'язки, виконують їх без нагадувань; мотивами їх праці є щире
бажання допомогти батькам. Праця в сім'ї сприяє її зміцненню, покращенню
стосунків між членами сім'ї, вихованню моральних та етичних якостей.
·
Немає коментарів:
Дописати коментар