Категорія учасників: педагогічний колектив
Мета: Підвищення обізнаності вчителів з питань збереження та зміцнення
їх професійного здоров’я; попередження професійних деформацій, допомога в їх
усуненні.
Допомога у формуванні психологічного захисту від
стресу, подолання наслідків стресових ситуацій; подолання синдрому емоційного
вигорання.
План проведення:
1.
Мозковий штурм
«Психологічне здоров’є вчителя – це…»
2.
Інформаційне
повідомлення «Стрес та його джерела»
3.
Тест «Чи в порядку у вас
нерви?»
4.
Обговорення тверджень
5.
Вправа «Проблема»
6.
Пам’ятка «Що робити в
стресовій ситуації».
Мозковий штурм
«Психологічне здоров’є вчителя – це…»
Інформаційне
повідомлення «Стрес та його джерела»
Усі висловлюють свої думки з приводу
названої теми, всі записи записуються на дошці або на аркуші паперу.
Стрес – це стан напруження, який виникає
внаслідок дії сильного подразника незвичайної ситуації. Стрес необхідний у
житті людини. Він допомагає пристосовуватися до нових умов, впливає на
працездатність, творчість, навчає нас долати перешкоди на життєвому шляху,
мобілізувати власні сили й ставати впевненими у собі. Але водночас стрес, якщо
він діє довго, може стати руйнівним для людини, від нього потерпають найслабші
органи.
Стрес – складова частина життя, й у
помірних дозах він надає життю смак і аромат. Стрес – природний побічний
продукт будь – якої діяльності, він відображає потребу людини а адаптації, у
пристосуванні до мінливих умов життя. Це вимагає напруження захисних сил,
мобілізації внутрішніх ресурсів організму, щоб енергетично забезпечити можливість
розв’язання нових завдань.
Періодичні емоційні стреси корисні для
організму: вони позитивно впливають на зовнішній вигляд, мобілізують сили й
розумові здібності.
Що ж відбувається з тілом, коли ви
потрапляєте у стресову ситуацію?
У цей момент надниркові залози викидають у
кров гормон адреналін, у нас стискаються кулаки, подих стає уривчастим. Такі
зміни передбачені природою як захисна реакція на небезпечні ситуації.
Стрес дійсно стати пробудити приховані
резерви людини, примножити сили й розумові здібності. Головне при цьому –
спрямувати їх у потрібне русло й з’ясувати причини стресу. Якщо цього не
зробити, стресові гормони, стресові гормони нагромаджуються й «запускають» в
організмі іншу хімічну реакцію – людина стає агресивною, починає нервово ходити
з кутка в куток, метушитись. Через якийсь час відбувається є точністю до
навпаки: стрес переходить у стадію пасивних негативних емоцій – опускаються
руки, розвивається депресія.
Найнебезпечніша стадія стресу – коли він
переходить у хворобу, з якою впоратися під силу лише спеціалісту. На цьому
етапі надниркові залози, крім адреналіну, починають продукувати небезпечний
гормон кортизон, що може спровокувати погіршення пам’яті, серцево – судинні
захворювання, хвороби шлунково-кишкового тракту, ослаблення імунітету, раннє
старіння, проблеми зі шкірою.
На стрес різного ступеня інтенсивності
«багате» життя людини. Інша річ, що одні вміють протистояти, а інші – ні.
Усій людей можна поділити на дві групи:
1.
до першої групи належать
ті, хто погано переносить шум, галас, поспіх, тобто головними стрес – чинни
Ками для них є надмірні подразники. Це, так звані черепахи, які не можуть
ефективно працювати, якщо поруч хтось є, якщо на результати їхньої праці дуже
чекають чи мають їх оцінювати. «Черепахи» віддають перевагу спокою, тиші,
прагнуть працювати на самоті.
2.
Друга група – «скакові
коні» - погано реагують на брак подразників, монотонну діяльність, обмеження в
контактах. Цих людей дратує тиша, вони люблять працювати з увімкненим приймачем
або телевізором. Якщо на виконання завдання лишається мало часу або хтось дуже
чекає на результат їхньої роботи, вони краще концентрують увагу, швидше діють.
Фармакологи та фізіологи здавна знають, що
слабкі подразники збуджують життєдіяльність, середні – підсилюють, сильні –
гальмують, а дуже сильні – паралізують. Усе залежить від індивідуальних рис
особистості: той самий стресор може стати для однієї людини стимулом для
саморозвитку, а іншу привести до сильних переживань.
Визначити стадії стресу можна і за
фізичним станом людини.
Перша стадія – втома, кров від мозку
прибуває до м’язів, розумова діяльність ускладнена, очі сухі, шкіра блискуча й
масна.
Друга стадія – вертикальний чи боковий
страбізм (косоокість), унаслідок якого людина певний час не може адекватно
сприймати відстань.
Третя стадія – під райдужною оболонкою
обох очей видно смугу білкової оболонки. Виникає відчуття розбіжності із самим
собою. Свідомість не контролюється.
Якщо у вас все-таки дистрес? Пам’ятайте,
що вам ніколи не принесе полегшення: відпочинок біля телевізора, а також
читання книг, спроба звинуватити в своїх невдачах інших; сплески бурхливих
емоцій зі сльозами й голосінням; бажання «усамітнитися», щоб «плекати» свій
поганий настрій, снодійне.
(Учителям пропонується висловити свої
думки щодо наведених тверджень, тому що саме вони вказують на те, що в учителів
може виникнути емоційне вигорання:
§ «Мені не можна помилятися»
§ «Я повинен стримуватися»
§ «Я не маю права бути упередженим»
§ «Я повинен бути в усьому прикладом для
наслідування»).
Вправа «Проблема»
(Вправа спрямована на зниження суб’єктивної
значимості проблемної ситуації для людини, досягнення нею внутрішнього спокою й
адекватного ставлення до існуючої проблеми. Виконується протягом 10-15 хв.
1.
Знайдіть зручну позу,
закрийте очі.
2.
Подумайте про свою проблему,
що останнім часом хвилює й мучить вас найбільше. Коротко сформулюйте цю
проблему для себе у двох – трьох словах.
3.
Уявіть людину, з якою ви
недавно обговорювали свою проблему. Згадайте, про що вона говорила і що ви їй
відповідали. Відтворіть у своїй уяві обстановку кімнати, час і зміст бесіди.
4.
За допомогою своєї уяви
постарайтеся побачити ситуацію з боку, начебто ви стали зовнішнім
спостерігачем. Наприклад, ви бачите себе й свого співрозмовника відбитими в
дзеркалі. Включіть до цієї «картинки» ваших найближчих сусідів, знайомих,
родичів. Які проблеми й нероз’язані питання є в них?
5.
Коли ваша «картинка»
розшириться й стане для вас виразною, включить у неї своє уявлення про місто, в
якому ви живете. Розширюючи своє бачення, уявіть тепер всю нашу Землю з її
материками, океанами.
6.
Рухайтесь далі до
розширення «картинки»: подумайте про нашу Сонячну систему – величезне палаюче
Сонце й планети, що обертаються довкола нього. Спробуйте відчути нескінченість
Галактики і її байдужий «спокій і навіть байдужість до існування якихось
маленьких істот, що населяють Землю…
7.
Продовжуючи втримувати у
своїй уяві це переживання неосяжної глибини Космосу, знову подумайте про свою
проблему. Постарайтеся сформулювати її у двох – трьох словах.
Після виконання цієї вправи люди діляться
своїми враженнями.
Учителям пропонується висловитися з
приводу того, що вони почули та побачили на семінарі – тренінгу. Насамкінець
педагогам пропонуються рекомендації того, як діяти в стресовій ситуації.
7.
Пам’ятка
«Що робити в стресовій ситуації»:
§ Відкинь цю думку;
§ Все буде добре.
§ Це не варте хвилювання.
§ Я зосереджуюся на своєму диханні.
§ Я почуваюся здоровою.
§ Як я могла хвилюватися через дрібниці.
§ Думки розважливі. Спокійно обмірковую свої
подальші дії.
На перший погляд, усе це може здатися
примітивним. Але чому б не спробувати потренуватися. Опанувати себе – значить
оволодіти ситуацією.
Використані джерела:
Газета «психолог» Вид.: Шкільний світ, грудень
45 (381) 2009р., с.31
Немає коментарів:
Дописати коментар