Культура поведінки підлітка Як її виховувати?

«Культура поведінки підлітка. Як її виховувати?»

Великий педагог В. Сухомлинський у свій час зауважив: «Я вважаю: найважливійшим законом виховання є те, що у школі й сім'ї панував дух відповідальності за благо, щастя, радощі, долю й життя іншої людини. Щоб уже маленька дитина розуміла й серцем відчувала: кожен її крок, кожний вчинок відбувається, відлунюється в духовному житті того, хто поруч із нею, - товариша, батька, матері, наставника».

Усі ми розуміємо, що першоосновою основою розвитку дитини як особистості є виховання в сім'ї. Ст. 59 Закону України «Про освіту» покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров’я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. На жаль, реалії сучасності стверджують, що батьки всю відповідальність за виховання і розвиток своїх дітей намагаються перекласти на школу.

Батькам дуже часто не до вподоби те, що виростає з їхньої дитини. Вони постійно перебувають у процесі  вдосконалення свого витвору. Тоді підтримкою батькам буде визнання вчителем того гарного, що вже є в дитині. Батьки і вчителі будують те саме і мають розуміти одне одного, співпрацювати.

У підлітковому періоді особливо гостро виявляються проблеми стосунків між батьками та дітьми. Підлітковий період - це той відрізок часу, коли вже можна збирати «плоди» виховання. Важливість цього періоду розуміє кожний, але на жаль, по-своєму, не дослухаючись до почуттів, думок іншої сторони. Тож часто безцінна любов непомітно зникає або замінюється псевдолюбов`ю. У цьому віці актуальною проблемою стає розвиток самосвідомості, підліток починає замислюватися над проблемами сенсу життя. Також підліток виокремлює для себе наступні проблеми: -  взаємин із друзями, батьками, учителями;

-  самореалізації, самовизначення;

-  пов’язані із психосексуальними інтересами, коханням;

-  осмислення особистостої індивідуальності;

-  формування настанов на самостійне життя;

-  невідповідності власних ідеалів реальності.

Для батьків у цей період проблеми їхніх дітей виглядають інакше:

-                    шкільні прогули підлітків;

-                     «ступор» у навчанні;

-                     агресивна поведінка;

-                    сумнівні приятелі;

-                     утечі з дому;

-                     зловживання алкогольними напоями, тютюнокуріння

-                     психічні розклади;

-                     суїцидні тенденції.

У стосунках підлітків із дорослими актуальною постає проблема свободи та відповідальності за неї. Батьки, що надміру піклуються про дитину, вимагають від підлітка, щоб він був самостійним, відповідальним і водночас постійно керують дитиною, обмежують її можливості. Батьки часто не помічають власні  парадоксальні команди, приміром, «Будь самостійним», «Ти вже дорослий» і т.д. – і водночас - «Туди не йди», «Ти ще малий». Такі команди створюють у підлітка відчуття глухого кута й часто призводять до крайнощів.

Підлітки багато часу проводять із ровесниками. Здавалося б, значення дорослих суттєво зменшується, але це не зовсім так. Підліткові необхідне спілкування з дорослими – це зумовлено насамперед проблемами перспективного життєвого самовизначення.

Підліток, який із різних причин не отримує необхідного у спілкуванні із членами своєї родини, намагається компенсувати це на вулиці. Дорослі не завжди приділяють достатньо часу своїм дітям. Спілкування між батьками і дітьми є важливим чинником, дефіцит якого призводить до сімейних проблем, а нерідко, й до підліткових суїцидів.

Підліткам з неадекватною самооцінкою складно самостійно аналізувати та оцінювати ровесників і дорослих, результатом чого часто буває нерозбірливість у контактах,  приєднання до асоціальних угрупувань. Такі підлітки не вміють і не хочуть жити самостійно, нести відповідальність за свої дії, у їхній поведінці виявляється недовіра,  байдужість до всього. Однією з головних умов успішного «проходження» всієї сім'ї через кризу підліткового віку є прийняття підлітка таким, яким він є ( без гніву і осуду).

Стежте, щоб ваші бажання і вимоги не розходилися з діями,  це надасть вашій дитині почуття впевненості і сприятиме зміцненню довіри між вами. Спробуйте не контролювати свою дитину, а взаємодіяти з нею, допомагати розвивати самоконтроль, надавати підтримку при визначенні життєвих цілей. Зрозумійте: чим більше ви чіпляється за нього, тим сильніше він прагне відкинути вашу руку. Спалахи підліткової агресивносивності – це результат надмірної батьківської опіки.

Довіра до дитини – запорука успіху  формування близьких стосунків. Батькам немає необхідності відмовлятися од себе, позаяк цілком імовірно, що на ваш докір: «Я віддав тобі все життя, а ти…» - дитина відповість: «А хто тебе просив?» Їй потрібне не ваше життя, а ваша любов.

Особливу роль у стосунках поведінки підлітків відіграє емоційно-мотиваційний компонент. Підлітки часто йдуть за тими нормами, які прийняті в їх середовищі, особливо якщо моральні вимоги того чи іншого колективу не співпадають з вимогами дорослих. Підлітковий вік є тим періодом, коли у дітей виникають переконання щодо прийняття чи неприйняття певних правил поведінки. Прийняття етичних норм може виходити із бажання завоювати добре ставлення чи уникнути осуду тощо.

Якщо мотивом поведінки підлітка є бажання командувати ровесниками, прагнення протиставити себе колективу, невміння завоювати прихильність товаришів позитивними якостями породжує негативізм у поведінці підлітка. Проте самоствердження може бути пов’язане із бажанням підлітка завоювати повагу оточуючих, довести їм свою самостійність. Таке самоствердження не веде до негативних наслідків і пов’язане з громадською спрямованістю особистості.

Не менш значущий мотив – прагнення уникнути критики ровесників і наявність у них боязні бути «невизнаним».

Претендуючи на дорослість, молодші підлітки із  поведінки дорослих засвоюють те, що становить зовнішні прояви: паління, вживання алкоголю, специфічний лексикон, одяг, спосіб відпочинку тощо. Особистою цінністю для підлітків є прагнення зайняти своє місце в колективі, бути визнаним. Серед дітей є «зірки» - лідер і «не визнані». У намаганнях самоствердитись «невизнані» досить часто набувають негативних форм спілкування, манери одягатись.

Саме під впливом сім'ї у підлітків складаються перші уявлення про культуру поведінки.

Ви бажаєте, щоб ваші діти були кращі за вас, так не виховуйте собі подібних, не тупцюйте на місці, діти – це глина, потрібні вмілі руки майстра, тож будьте майстрами.