Війна б’є по психологічному стану і дорослих, і дітей. Навіть якщо ви робите вигляд, що все добре, діти переймають вашу тривожність. Якщо ви помітили, що поведінка дитини змінилась, з'явились прояви агресії, дратівливість, плаксивість. замкнутість, апатія, або будь-що, що до недавна було нетиповим, значить дитина потребує вашої допомоги. Батькам потрібно бути готовими до будь-яких, навіть незвичайних, емоційних проявів дитини, адже дитяча психіка ще не володіє інструментами боротьби зі стресом, тому може демонструвати неочікувані реакції.
“Я ПОРУЧ”
Важливо, аби батьки нагадували дітям: “Ми поруч і що б не сталося, ми завжди будемо поруч”.
Ще Анна Фройд, дочка відомого психоаналітика Зігмунда Фройда, під час Другої світової війни казала, що дитина може витримати будь-яке бомбардування, якщо поруч знаходиться емоційно стабільна мама чи батько. І це те, про що інколи забувають батьки. Вони кажуть: “та я якось впораюся, головне – це дитина”. Але діти дуже чітко зчитують невербальну мову, і якщо я кажу, що впораюсь, але сама тремчу, невпевнена та тривожна, то діти бачать саме це, а не те, що ми кажемо. Тому важливо спочатку врівноважити себе, а потім заспокоювати дитину.
1. Мінімізуйте спільний перегляд та прослуховування новин. Намагайтеся по можливості відсторонити дитину від новин про війну: вибухи, втрати, наступи, окупацію, теракти тощо.
2. Розмовляйте.
Спілкування – це один із найважливіших методів взаємодії з дітьми будь-якого
віку. Розмовляйте на будь-які теми, що цікавлять дитину. Можливо, не деякі
питання доведеться відповідати не один раз, та не втрачайте терпіння. У
розмовах завжди зберігайте спокій, бо дітям властиво переймати емоційний стан
батьків.
1. Грайтеся разом. Ця
порада стосується не лише маленьких дітей, а й підлітків. Діти віком від 3 до 7
років через гру розвиваються та пізнають світ, старшим дітям гра допомагає
відволіктися та зняти напруження. Спільні ігри підлітків та батьків чудово
налагоджують довірливі відносини в родині.
2. Дозволяйте дитині
всюди брати улюблену річ чи іграшку. Деякі речі викликають у дітей почуття
безпеки, тож не забороняйте носити із собою плюшевого ведмедика або улюблений
рюкзак.
1. Забезпечте безпеку.
Діти повинні відчувати, що вони знаходяться у безпеці. Демонструйте надійність,
розповідайте про те, що ви зробите все можливе для захисту родини, а ЗСУ в свою
чергу захистять усю нашу країну.
2. Дозволяйте дитині вивільняти емоції. Кричати, бити подушки, плакати – все це нормально під час війни не тільки для дітей, а й для дорослих. Не треба забороняти дитині відчувати злість чи розпач – всі ці емоції потрібно проживати та позбуватися від них.
Запропонуйте дітям ігри для вивільнення емоцій: покричати в стаканчик,
пограти в паперові сніжки, намалювати свою злість тощо.
3. Не соромтесь говорити
з дитиною про власні емоції. Власним досвідом можна показати, що почуття
бувають різні, і соромитися їх не варто ні в якому разі.
4. Обіймайте дітей. Тілесний
контакт батьків і дітей дуже важливий, але якщо мова йде про підлітків, то тут
варто не перегнути палицю із обіймами, адже у цьому віці діти вчаться будувати
особисті кордони.
Також дуже важливо
дотримуватися режиму сну, повноцінно харчуватися та регулярно гуляти на свіжому
повітрі. Здоровий спосіб життя позитивно впливає не тільки на фізичне
самопочуття, а й на психіку, заспокоює нервову систему, покращує настрій.
Підготовлено за матеріалами https://nus.org.ua/articles/yak-govoryty-z-ditmy-pro-vijnu-ta-ulagodzhuvaty-yihnij-emotsijnyj-stan-porady-vid-psyhoterapevtky-nataliyi-podolyak/
Немає коментарів:
Дописати коментар