Квадробери: нове захоплення підлітків чи небезпечний тренд?

 

 

«Квадробери» – нова субкультура, яка набирає обертів в Україні. Найчастіше, це – діти та підлітки. Здебільшого, вони збираються у центральному парку. Свої костюми одягають навіть до навчальних закладів.
Реагують на них усі по-різному – хтось насміхається, хтось ставиться агресивно.
У багатьох квадробіка викликає занепокоєння, страх і супротив. Ми вирішили дослідити цей феномен. Спробуємо розібратись і пояснити вам що це і навіщо.

Хто вигадав цю дивину?
Квадробіка («квадро» — чотири + «аеробіка) — трендовий виток субкультури, що поєднує фізичну активність та імітацію рухів і звуків свійських і диких тварин. Основне у квадробіці — пересування на чотирьох кінцівках та виконання трюків — стрибки через перешкоди, швидкий біг. Усе це потребує від квадроберів витривалості, тренування балансу та координації.
Квадробічний рух започаткував японський спринтер Кенічі Іто. Він ще з дитинства потерпав від булінгу однолітків, які дражнили його «мавпенятком». Але вирішив не боротися проти прізвиська, а навпаки — максимально підіграти цьому образу й зробити його своєю перевагою. Він довго вивчав рухи мавп і став автором методики пересування на чотирьох кінцівках.

У чому суть тренування у стилі «квадробіка»?
Квадробіка — це, передусім, спосіб тренування, а не знімкування потенційно вірусних тіктоків. Цей незвичний спосіб привести тіло в тонус поєднує елементи аеробіки та калістеніки. І якщо про аеробіку чули всі, то щодо калістеніки є деякі питання. А це — фізичні вправи на роботу з вагою власного тіла, що зародились ще в Стародавній Греції та мали на меті підготувати воїнів до боїв. До прикладу — рух на чотирьох кінцівках, що імітують рухи ведмедя. Або вправа, коли людина намагається швидко пересуватись на чотирьох кінцівках і живіт при цьому направлений вгору, — саме такий рух готує бійців до ситуацій, коли вони можуть опинитися на спині і потрібно швидко підвестися із цієї позиції. Елементи квадробіки вже багато десятиліть використовують у бойових мистецтвах — від змішаних єдиноборств до бразильського джиу-джитсу та капоейри.

Що викликає занепокоєння у батьків?
Це абсолютно нова субкультура в українському просторі, тож викликає у батьків як легке занепокоєння, так і відвертий страх і супротив. Олії у вогонь підливає обговорення в соцмережах випадків агресії квадроберів — мовляв, підлітки в костюмах накидаються на перехожих, імітуючи агресивних диких тварин. А деякі діти й тинейджери буцімто настільки вживаються у роль тварин, що зважуються на дегустування собачого чи котячого корму, носіння ошийників. Але все вищеописане — радше, рідкість і крайнощі.
У той же час, кожен дорослий, який бачить, що його дитина почала захоплюватися новомодною субкультурою, має розуміти, що теоретично таке захоплення може призвести до психічних розладів, але для цього потрібен фундамент: високий рівень тривоги; схильність до депресії; потужний стрес у житті.
Якщо в дитини щасливе життя, а квадробіка – одне із захоплень – з нею абсолютно нічого не буде. Зараз вона просто грає з друзями, бо їй весело, цікаво, це спосіб самовираження, і є такий тренд, але з часом вона зрозуміє, що їй це не потрібно. Такий сценарій реальний, якщо в дитини здоровий психологічний імунітет, здорова психіка.
У тому випадку, коли дитина через поведінку батьків не отримала здорову самоідентифікацію, але має викривлений психологічний імунітет, можуть початися проблеми. Такі діти не до кінця знають, коли треба зупинитися. Вони можуть перебувати в апатичному стані та вважати себе ізгоями. Також можливі симптоми невротичного циклу, а невроз працює за принципом “я притягую ще більше, щоб виправдати свої очікування”. Тобто, вважає експерт, якщо дитина вважає себе вигнанцем, вона робитиме все, щоб ним і залишатися, підтверджуючи цю роль.

Експертна думка
«Квадробінг — не психічне захворювання і не відхилення», – каже Катерина Гольцберг, дитяча і сімейна психологиня, експертка «Освіторії».
У всі часи були субкультури, до яких дітям цікаво долучитись та відчути приналежність до тих чи тих цінностей, спробувати вжитися в роль і стиль, притаманні певній спільноті. Це про пошук ідентичності, свого місця у соціумі, про відчуття себе частиною чогось більшого, та ще й в оточенні однодумців. Мало яка субкультура не лякала батьків: дорослі не розуміють до кінця, «що за цим стоїть». І часто помиляються, забороняючи дитині приєднуватися до спільнот, мовляв, «їх там чекає щось жахливе, і взагалі — це якось ненормально виглядає».
Ось і історія нової субкультури квадроберів говорить нам про те, що нічого протизаконного чи «божевільного» в ній немає, її корені ростуть з Японії, а музику та візуальний контент цієї країни сучасна молодь просто обожнює! Насторожують лише поодинокі випадки агресії з боку учасників спільноти, про які є згадки в ЗМІ та соцмережах. Але ж ми з вами пам’ятаємо, що будь-які насильницькі дії — це погано, незважаючи на те, хто виконавець — людина у звичайному вбранні чи школяр із вушками та котячим хвостиком.
Як і дорослі, не всі діти вміють проживати внутрішню напругу екологічно і вчиняють акти агресії. А субкультура дає змогу «прикриватися маскою гри». Та й загалом, градус агресії зростає в українському суспільстві, це вельми поширене явище у країні, яка проживає війну.
Щодо ролей, які диктує та чи та субкультура. Не страшно, що йдеться про переодягання в костюми тварин, імітацію їхніх рухів. Хтось «грає» в класі у «драма-квін», хтось — в «експерта». Тож у ролі тваринок нічого поганого немає. Особливо зважаючи на те, що грають у квадроберів молодші підлітки та молодша школа — старшим дітям це не так цікаво. Бажання наслідувати тварин — не психічне захворювання і не відхилення. Батькам треба більше почитати про цю течію, обговорити цікаві моменти з дітьми — це хороший крок до формування атмосфери довіри. А якщо ви й досі дуже непокоїтесь, є хороша новина: участь у субкультурах це, зазвичай, ненадовго. Тож наберіться терпіння, є всі шанси, що це скоро мине, якщо не протистояти і не забороняти.
Психологи радять батькам звернути увагу на те, скільки часу дитина живе в ролі тварини – яка частина життя для неї відведена. Якщо в сина чи доньки з’явилося це хобі, але зникла активність в інших сферах життя, – то це «тривожний дзвінок».
Потрібно дивитися, чи зберігає дитина здоровий глузд поза хобі. Якщо так, то, найімовірніше, у неї відбуваються процеси самоаналізу, який рано чи пізно виведе дитину на новий шлях, де юний квадробер отримає якийсь результат і змінить свої погляди.
Якщо ж дитина закрилася в собі, і все її життя – це квадроберінг, то на це вже 100% варто звернути увагу, навіть якщо вона не ідентифікує себе як тварину. Хобі може бути лише «дзвіночком» про те, що в родині давно були проблеми. Якщо дитина була нещасливою ще до цього хобі, тоді очевидно, що треба щось змінювати в родині.

Джерела використаної інформації:https://osvitoria.media/experience/kvadrobika-shho-tse-i-navishho-pidlitky-strybayut-na-chotyroh-u-kostyumah-kotykiv/

ЩО ТАКЕ СУБКУЛЬТУРА ТА ЯК ВОНА ВПЛИВАЄ НА МОЛОДЬ

 

Субкультури — це не просто стиль одягу чи музичні смаки, це цілий спосіб мислення та життя, характерний для певних соціальних груп. Вони дають молоді можливість самовиражатися, знайти однодумців і відчути себе частиною чогось більшого. Проте, як субкультури впливають на підлітків і що з цього приводу варто знати батькам? У цій статті ми детально розглянемо популярні молодіжні субкультури, їхні види та вплив на молодь.

Що таке субкультура?

Субкультура — це окремий стиль життя, мислення та поведінки, який характерний для певних соціальних груп у суспільстві. Представники таких угрупувань можуть створювати клуби або об’єднання, поділяючи спільні цінності, норми, стиль одягу та поведінки. Члени субкультур приймають певні правила, які стають для них орієнтиром у житті. Приклади таких субкультур включають хіпі, готів, емо, скінхедів, панків, растаманів, рольовиків, графіті-художників тощо.

Молодіжні субкультури

Молодіжні субкультури особливо популярні серед підлітків, які шукають спосіб самовираження та соціального включення. Підлітковий вік часто супроводжується бажанням знайти однодумців і переживати особисті зміни в компанії людей з подібними інтересами. Субкультури дають змогу молоді відчути себе частиною групи, підкреслюючи свою унікальність через зовнішній вигляд та поведінку.

Субкультури види:

До найпоширеніших видів субкультур можна віднести:

§  Хіпі – проповідують свободу, любов і мир.

§  Готи – тяжіють до похмурих образів та інтересу до темної естетики.

§  Емо – характеризуються емоційною відкритістю та особливою увагою до внутрішніх переживань.

§  Скінхеди – мають різні напрямки, від політично налаштованих до тих, хто тяжіє до робочого класу.

§  Панки – виступають за протест і свободу.

§  Растамани – прихильники філософії растафарі та музики реггі.

§  Рольовики – об’єднані захопленням рольовими іграми та фентезі-світом.

§  Графіті-художники – самовиражаються через стріт-арт.

Вплив субкультури на підлітків

Підлітковий вік — це час самопошуку та змін. Субкультури допомагають молоді зрозуміти себе та свої бажання, водночас стаючи частиною соціального механізму, що сприяє самовираженню. Участь у субкультурах дає змогу підліткам проявити свої інтереси, знайти однодумців та відчути себе частиною більшого колективу. Проте варто зазначити, що іноді такі захоплення можуть бути ознакою глибших внутрішніх переживань.

Чому підлітки цікавляться субкультурами?

Захоплення субкультурою може бути реакцією на життєві зміни, такі як розлучення батьків, булінг або навіть стресові події, зокрема війна. Підлітки шукають способи втікти від реальності, і саме субкультура стає тим місцем, де вони знаходять підтримку та розуміння. Це абсолютно природний процес розвитку особистості.

Чи варто батькам хвилюватися?

Захоплення субкультурою не є загрозливим явищем, доки дитина не відходить від повсякденних обов’язків, таких як навчання та спілкування з іншими.

Важливо не чинити тиск на підлітка, а навпаки, проявляти цікавість до його захоплень. Підтримка довірливих стосунків є ключем до здорового переходу дитини через цей етап.

Висновок

Субкультури — це природний елемент підліткової культури, який допомагає молоді знаходити своє місце в суспільстві. Вони є важливим етапом у розвитку самосвідомості, а розуміння та підтримка з боку батьків допоможуть уникнути можливих конфліктів і деструктивних наслідків.

БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом. Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо. Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдькувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу. 

ЩО Я ХОЧУ?

 Кожен з нас у певний період життя відчуває нестачу внутрішніх сил для того, аби жити, діяти працювати та спілкуватися у звичному ритмі. Особливо легко вигоріти зараз, під час війни, коли до щоденних стресів додається хвилювання та страх за рідних і близьких.

МАЛЮЄМО З ДІТЬМИ ТА ПОЗБАВЛЯЄМОСЯ СТРЕСУ

 

Через війну наші діти живуть у постійному стресі. Важливо допомогти їм подолати цей стрес і звільнитися від сильних емоцій та важких почуттів. Помічним у цьому може бути малювання.

Так дитина може виразити себе, розповісти про страхи, зосередитися на теперішньому моменті. А ще малювання може допомогти впоратися зі стресом. 

Тож якщо ваша дитина переживає стрес, запропонуйте зробити це разом.

ОСЬ ДЕКІЛЬКА ПОРАД, ЯКІ СТАНУТЬ У ПРИГОДІ ПІД ЧАС МАЛЮВАННЯ З ДИТИНОЮ.

Дайте дитині вільно обирати, чим він/вона хоче малювати, підготуйте олівці, фломастери, фарби та все, що маєте. Будьте поруч з дитиною, підтримуйте, хваліть його/її, але не беріть активної участі в тому, що і як малює дитина. 

Ви можете малювати свій малюнок поруч.

 Старайтеся не підказувати дитині, що і як їй треба малювати, які  обирати кольори. Не кажіть: «Намалюй квіточку, або котика»

Заохочуйте малювати все, що він/вона хоче і як хоче.

 Розмовляйте з дитиною під час малювання. Запитайте, чому  він/вона намалював/ла саме цей малюнок й обрав/ла ті чи ті кольори. 

 Не критикуйте малюнок дитини та не оцінюйте його з погляду дорослого на кшталт: «це не схоже на дерево» або «коти не бувають фіолетові». Краще запитайте, що саме він/вона хотів/ла зобразити і чому саме так.

Якщо дитина вважає, що закінчила роботу, залиште все як є. Не пропонуйте доробити або переробити малюнок. Похваліть його/її, але уникайте загальних слів, як от «дуже гарно». Спробуйте оцінити якісь конкретні деталі малюнка, форми та креативні рішення, які використала дитина.

Використані матеріали:  https://voices.org.ua/

Фото https://depositphotos.com/ua

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ДО НТМ

 

   ЯК ЗАСПОКОЇТИСЯ ПЕРЕД НМТ: 12 парадоксальних порад психолога

Як там зазвичай? Усе повторіть, мисліть позитивно, глибоко дихайте, розслабтеся, не хвилюйтеся? Ні, все навпаки. Чому спрацьовують нестандартні дії та що конкретно робити перед національним мультипредметним тестом (НМТ)?

 

1. НЕ ВЧІТЬСЯ, А ВЧІТЬ КОГОСЬ

Що спадає на думку, якщо залишилося обмаль часу до тестування? Звісно, вчитися з ранку до ночі. Але стрес робить цей звичний процес не таким ефективним, як завжди. І що довше ви повторюєте матеріал протягом доби, то гірше він осідає в голові. Перерви допомагають не завжди і не повністю. 

Краще спробуйте навчити когось так, щоб він усе запам’ятав. Уявіть, що ви — репетитор, який готує до НМТ. По-перше, комусь вже це допоможе обманути підсвідомість, ніби перевіряти будуть не вас і напружуватися немає чого. Серйозна відповідальна справа стає грою — це теж розкриває наш потенціал. Бо креативність прокидається, коли є цікаві обставини та нестандартні умови. По-друге, коли ми пояснюємо, мозок намагається виокремити головне, відновити взаємозв’язки. По-третє, те, що ми не лише читали, а й проговорювали, краще запам’ятовується, бо підключається слухова пам’ять. 

Кого вчити? Якщо є час, пройдіть, так би мовити, кілька рівнів. Однокласник, який гірше вас знає матеріал, але вмотивований (бо теж чекає НМТ), — базовий рівень. Мама, трішки молодший брат чи сестра, інший родич, якому це все не потрібно, але слухає заради вас, — складний рівень. А просунутий — пояснити питання дитині 6–10 років так, щоб вона зрозуміла основне. Як казав Альберт Айнштайн: «Якщо ви не можете пояснити щось шестирічній дитині, ви самі цього не знаєте». А ось якщо можете, тестами вас не налякати!

2. НЕ ЗАСПОКОЮЙТЕСЯ, А ХВИЛЮЙТЕСЯ

Спокій — не ідеал, бо не дає продемонструвати все, на що ви здатні. Нетривалий стрес мобілізує всі сили. Гіпоталамус активно виробляє гормон норадреналін. А той покращує пам’ять, здатність до обробки інформації, концентрацію уваги. Саме через це приймати заспокійливі — погана ідея, все одно не будете на вершині можливостей. Вони допоможуть тільки якщо стрес тривалий, мозок різко втомлюється, й інші нейрохімічні процеси заважають вчитися. Тому хвилюватися слід правильно: «пунктирними лініями». Є стрес — немає — знов є. Змістіть акцент із тестування на кожен окремий блок інформації, яку треба згадати. 

А ще хвилювання слід пояснити самому собі (підсвідомості) не як страх, а як азарт. «Зможу чи ні? Слабо запам’ятати оце одне питання? А ще це? Якщо відповім правильно, дам собі нагороду. Є, ура! А із цим — ні, не вдалося. Нічого. Зараз заспокоюся, я ж іще не на НМТ. Знову спробую». 

3. ПОВТОРЮЙТЕ НЕ ОДИН ПРЕДМЕТ, А ТРИ

Ця порада підійде не всім, але існує чимало людей, в яких домінує права півкуля мозку. Ось для них це буде знахідкою. Учнів зазвичай привчають закінчувати одну справу, перш ніж починати іншу. Але люди, про яких ідеться, з образним мисленням, мають перемикатися, щоб зберігати високу працездатність. Якщо вони зосереджуються на чомусь одному, їхня ефективність падає. 

Спробуйте так: видрукуйте ймовірні запитання з трьох блоків НМТ (із демонстраційного тесту, наприклад), розріжте на «екзаменаційні білети» та перемішайте. Тягніть — згадуйте матеріал. Якщо відчуєте, що в голові прояснилося і менше хвилюєтеся, значить, це ваш шлях. 

4. НЕ РОЗСЛАБЛЯЙТЕСЯ, А НАПРУЖТЕ М’ЯЗИ

Якщо відчуваєте, що надто напружені напередодні чи вже під час тестування, не змушуйте себе розслабитися. Адже для цього слід мати навичку. Якщо ж не вмієте знімати напруження, це спрацює навпаки, як з наказом не думати про зелену макаку. Обов’язково на думку спадає мавпа трав’яного кольору. Тобто увага на м’язових затисках збільшує їх. 

Скористайтеся натомість методом парадоксальної інтенції (спрямування мислення). Простіше кажучи, робіть усе навпаки. Напружте м’язи, як тільки можете, намагайтеся триматися так якомога довше. І раптом відчуєте, як обм’якнете і повністю розслабитеся. 

Це правило діє і напередодні перевірки знань: чергуйте повторення та  фізичні вправи. 

5. НЕ ЗУБРІТЬ УСЮ НІЧ, А ВІДПОЧИНЬТЕ

Здається логічним використати весь час, що є, напередодні НМТ. Але брак сну значно підвищує хвилювання, тривогу, погано впливає на пам’ять. Якщо спростити: людина, яка добре відпочила вночі, згадує і те, що ледь знала. А сонна забуває навіть знайоме. Тож ви можете повторити за ніч з десяток тем, але ризикуєте всім, що вивчили раніше.

6. ТРЕНУЙТЕСЯ НЕ ВІДПОВІДАТИ, А ПРОПУСКАТИ ЗАПИТАННЯ

Поширена помилка на тестуванні — застрявати на складних завданнях або тих, у відповідях на які маєте сумніви. Час минає, і можна впоратися з міцним горішком, але на десяток питань не встигнути відповісти. Оберіть ЗНО минулих років, безкоштовно пройдіть, але цього разу зосередьтеся на часі. На що відповідаєте найдовше? Спробуйте щоразу збільшувати швидкість проходження тестування. Скажімо, до години замість двох. Для цього пропускайте те, що займає найбільше часу. Знайдіть оптимальний для себе варіант кількості та якості: щоб більшість відповідей ви встигали давати, але робили це швидко. 

Якщо (як у пораді №3) повторюєте по видруках, попросіть друга чи родича додати математичні завдання, які не мають розв’язання, неправильно сформульовані питання з історії тощо. Вчіться їх розпізнавати та спокійно відкладати.

Окрім того, що буде легше не застрягати, ви почуватиметеся спокійніше, адже на НМТ у вас так багато часу на відповіді!

7. ЗГАДАЙТЕ МІНІМУМ, А НЕ МАКСИМУМ

Розкажіть (краще надиктуйте на аудіо) або запишіть усе, що знаєте з кожної теми, яка винесена на НМТ. Якщо якісь питання провисають, загалом це все одно ваш багаж. Те, що ви точно не забудете. Переслухайте, передивіться, зосередьтеся на тому, що вже є у вашій голові. Ви відчуєте, як стає спокійніше. Підсвідомості потрібні матеріальні підтвердження того, що ви знаєте. Ось тепер можна добирати там, де є прогалини в знаннях. Намагайтеся не вивчити кожну тему ідеально в останню мить, а проходитися по всьому обсягу. Перевіряйте себе кілька разів. Якщо багаж збільшується, ви на правильному шляху. Ваш мозок пересвідчиться, що панікувати не варто, і ймовірність зрозуміти більше питань тесту зросте.  

8. НЕ СИДІТЬ У ТИШІ - СПІВАЙТЕ

Звуки заважають? Кому як. Одна з методик, яка дає змогу повторювати та заспокоюватися при цьому: співати матеріал під улюблену музику. Ні, ніхто не вимагає римувати, потрапляти в ноти. Головне: приємний ритм допомагає бути в оптимальному режимі легкого і приємного хвилювання. Дати, терміни вигукуйте під улюблені пісні — і вони легше закарбуються в пам’яті. 

9. ДОТРИМУЙТЕСЯ БЕЗГЛУЗДИХ РИТУАЛІВ

Ні, психологи не вірять у студентські прикмети. Одягати футболку, в якій щастить, або класти під подушку підручник — це просто ритуал, який ні на що не впливає. Ні на що, окрім нашого мозку: ритуали знижують емоційне напруження, допомагають повірити, що в нас усе під контролем. Якщо інші способи заспокоїтися не допомагають, спробуйте цей, але з гумором. 

10. ЗАПЛАНУЙТЕ СПРАВИ ПІСЛЯ НТМ

Подумайте про те, що будете робити після завершення тестування. Заплануйте просто на цей вечір справу, яку давно відкладали. Скажімо, зустрітися з приятелем, якого давно не бачили, продемонструвати рідним хобі, яким займаєтеся, знайти спортивні заняття влітку, попри воєнний стан, допомогти старенькій сусідці. Це має бути не лише чимось приємним, а й досить важливим для вас. Суть у тому, щоб відчувати: життя після тестування не завершується. Думайте про те, що робитимете після НМТ, і хвилювання зменшуватиметься. 

11. НЕ ПОВТОРЮЙТЕ, А ЗМІНЮЙТЕ

Саме слово «повторювати» — помилка. Адже пам’ять краще сприймає не те, що подається багато разів одноманітними порціями, а те, що емоційно забарвлено. Тоді в організмі виділяється гормон дофамін, який покращує здатність до навчання, збільшує нашу мотивацію.

Якщо намагатися те саме хоча б згадати іншими словами, це вже дасть новий поштовх. Можна пофантазувати на тему: а якби в певний час до влади прийшла інша історична постать? А якщо в задачі замінити червоні та жовті яблука на гуманоїдів і рептилоїдів? Різноманітність — ключ до легкого повторення матеріалу, а це принесе більшу впевненість на НМТ. 

 

12. ПОВІР У СЕБЕ, ЩОБ ВИГРАТИ

Якщо ти думаєш, що програєш то програєш.

Якщо ти думаєш, що ти не зможеш, то не зможеш.

Якщо ти хочеш, але боїшся, то не досягнеш мети.

Якщо ти чекаєш на невдачу, вона прийде до тебе.

Успіх завжди з тим, хто його прагне.

Справжній двобій відбувається у твоєму розумі.

Якщо ти думаєш про перемогу, то переможеш.

Будьте спокійні, зосереджені та впевнені у своїх силах!

Це допоможе отримати бажаний результат.

Підготовлено за матеріалами

https://osvitoria.media/opinions/zaspokoyitysya-pered-nmt-12-paradoksalnyh-porad-psyhologa/

 

ДИТИНА 6 РОКІВ: ЩО МАЄ ВМІТИ І ЗНАТИ, ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ

 

Вступ дитини до школи – важлива подія у її житті. Діти по-різному переживають її залежно від психологічної готовності вчитися у школі. Більшість дітей охоче йде до школи. Діти включаються в навчальну діяльність, яка стає провідною в їх житті. Перехід дітей на положення школярів зобов’язує їх вчасно вставати, приходити в школу, дотримуватися правил шкільного життя незалежно від того, хочеться чи не хочеться це робити, виконувати обов’язкові завдання, переборювати труднощі в роботі тощо.

Тисячі українських дітей 1 вересня підуть у перший клас. Хтось — за кордоном, адже понад пів мільйона українських школярів виїхали через повномасштабне вторгнення рф. Хтось — у дистанційному форматі, адже кількість зруйнованих шкіл, на жаль, зростає. Проте готовність дитини до школи залишається актуальним питанням. 

Чи здатна дитина витримувати шкільне навантаження? 

Як визначити ступінь зрілості майбутнього першокласника?