5 ВПРАВ ДЛЯ РОДИННОГО ТРЕНУВАННЯ У СТИЛІ ANIMAL FLOW

 

5 вправ для родинного
тренування
у стилі Animal Flow

Якщо ви — прогресивні батьки й хочете розділити нове захоплення своєї дитини, можете запропонувати спільне тренування у стилі Animal Flow. Ось кілька оригінальних вправ, що задіюють чотири кінцівки одночасно.

1. Хода ведмедя (Bear Crawl)

Техніка виконання:

Встаньте на чотири кінцівки: долоні та ступні на підлозі, коліна зігнуті, але не торкаються підлоги. Рухайтеся вперед або назад, пересуваючи протилежні кінцівки (права рука з лівою ногою і навпаки).

Що прокачуємо?

Силу рук, плечей, ніг. Вправа покращує координацію та витривалість.

2. Хода краба (Crab Walk) 

Техніка виконання:

Сядьте на підлогу, зігніть коліна, а руки поставте позаду себе, пальцями вперед. Підніміть таз і почніть рухатися вперед або назад на чотирьох кінцівках.

Що прокачуємо?

М’язи рук, плечей, спини та ніг. Вправа розвиває мобільність плечових суглобів і координацію.

3. Павучина ходьба (Spider Crawl)

Техніка виконання

Почніть з позиції планки. Переміщайте одну руку і протилежну ногу вперед, згинаючи ногу під кутом, щоб вона торкалася ліктя. Повторюйте рухи, переміщаючись уперед, як павук.

Що прокачуємо?

Це вправа на гнучкість, яка зміцнює м’язи, рук і ніг, покращує мобільність тазостегнових суглобів.

4. Жаб’ячі стрибки (Frog Jumps)

Техніка виконання

Прийміть положення сидячи навпочіпки, руки на підлозі між ногами. Виконайте стрибок вперед, знову приземліться в положення сидячи навпочіпки і повторіть.

Що прокачуємо?

Це силова вправа, що підкачає м’язи ніг, підвищить витривалість і розвине гнучкість.

5. Мавпяча хода (Monkey Walk)

Техніка виконання

Стоячи на ногах, нахиліться вперед, тримаючи руки перед собою. Виконайте бічний крок, одночасно переміщаючи руки та ноги в сторону, імітуючи рухи макаки.

Що прокачуємо?

Вправа покращує координацію, зміцнює м’язи рук, плечей і кору, розвиває гнучкість та мобільність.

Джерела використаної інформації: https://osvitoria.media/experience/ 

Квадробери: нове захоплення підлітків чи небезпечний тренд?

 

 

«Квадробери» – нова субкультура, яка набирає обертів в Україні. Найчастіше, це – діти та підлітки. Здебільшого, вони збираються у центральному парку. Свої костюми одягають навіть до навчальних закладів.
Реагують на них усі по-різному – хтось насміхається, хтось ставиться агресивно.
У багатьох квадробіка викликає занепокоєння, страх і супротив. Ми вирішили дослідити цей феномен. Спробуємо розібратись і пояснити вам що це і навіщо.

Хто вигадав цю дивину?
Квадробіка («квадро» — чотири + «аеробіка) — трендовий виток субкультури, що поєднує фізичну активність та імітацію рухів і звуків свійських і диких тварин. Основне у квадробіці — пересування на чотирьох кінцівках та виконання трюків — стрибки через перешкоди, швидкий біг. Усе це потребує від квадроберів витривалості, тренування балансу та координації.
Квадробічний рух започаткував японський спринтер Кенічі Іто. Він ще з дитинства потерпав від булінгу однолітків, які дражнили його «мавпенятком». Але вирішив не боротися проти прізвиська, а навпаки — максимально підіграти цьому образу й зробити його своєю перевагою. Він довго вивчав рухи мавп і став автором методики пересування на чотирьох кінцівках.

У чому суть тренування у стилі «квадробіка»?
Квадробіка — це, передусім, спосіб тренування, а не знімкування потенційно вірусних тіктоків. Цей незвичний спосіб привести тіло в тонус поєднує елементи аеробіки та калістеніки. І якщо про аеробіку чули всі, то щодо калістеніки є деякі питання. А це — фізичні вправи на роботу з вагою власного тіла, що зародились ще в Стародавній Греції та мали на меті підготувати воїнів до боїв. До прикладу — рух на чотирьох кінцівках, що імітують рухи ведмедя. Або вправа, коли людина намагається швидко пересуватись на чотирьох кінцівках і живіт при цьому направлений вгору, — саме такий рух готує бійців до ситуацій, коли вони можуть опинитися на спині і потрібно швидко підвестися із цієї позиції. Елементи квадробіки вже багато десятиліть використовують у бойових мистецтвах — від змішаних єдиноборств до бразильського джиу-джитсу та капоейри.

Що викликає занепокоєння у батьків?
Це абсолютно нова субкультура в українському просторі, тож викликає у батьків як легке занепокоєння, так і відвертий страх і супротив. Олії у вогонь підливає обговорення в соцмережах випадків агресії квадроберів — мовляв, підлітки в костюмах накидаються на перехожих, імітуючи агресивних диких тварин. А деякі діти й тинейджери буцімто настільки вживаються у роль тварин, що зважуються на дегустування собачого чи котячого корму, носіння ошийників. Але все вищеописане — радше, рідкість і крайнощі.
У той же час, кожен дорослий, який бачить, що його дитина почала захоплюватися новомодною субкультурою, має розуміти, що теоретично таке захоплення може призвести до психічних розладів, але для цього потрібен фундамент: високий рівень тривоги; схильність до депресії; потужний стрес у житті.
Якщо в дитини щасливе життя, а квадробіка – одне із захоплень – з нею абсолютно нічого не буде. Зараз вона просто грає з друзями, бо їй весело, цікаво, це спосіб самовираження, і є такий тренд, але з часом вона зрозуміє, що їй це не потрібно. Такий сценарій реальний, якщо в дитини здоровий психологічний імунітет, здорова психіка.
У тому випадку, коли дитина через поведінку батьків не отримала здорову самоідентифікацію, але має викривлений психологічний імунітет, можуть початися проблеми. Такі діти не до кінця знають, коли треба зупинитися. Вони можуть перебувати в апатичному стані та вважати себе ізгоями. Також можливі симптоми невротичного циклу, а невроз працює за принципом “я притягую ще більше, щоб виправдати свої очікування”. Тобто, вважає експерт, якщо дитина вважає себе вигнанцем, вона робитиме все, щоб ним і залишатися, підтверджуючи цю роль.

Експертна думка
«Квадробінг — не психічне захворювання і не відхилення», – каже Катерина Гольцберг, дитяча і сімейна психологиня, експертка «Освіторії».
У всі часи були субкультури, до яких дітям цікаво долучитись та відчути приналежність до тих чи тих цінностей, спробувати вжитися в роль і стиль, притаманні певній спільноті. Це про пошук ідентичності, свого місця у соціумі, про відчуття себе частиною чогось більшого, та ще й в оточенні однодумців. Мало яка субкультура не лякала батьків: дорослі не розуміють до кінця, «що за цим стоїть». І часто помиляються, забороняючи дитині приєднуватися до спільнот, мовляв, «їх там чекає щось жахливе, і взагалі — це якось ненормально виглядає».
Ось і історія нової субкультури квадроберів говорить нам про те, що нічого протизаконного чи «божевільного» в ній немає, її корені ростуть з Японії, а музику та візуальний контент цієї країни сучасна молодь просто обожнює! Насторожують лише поодинокі випадки агресії з боку учасників спільноти, про які є згадки в ЗМІ та соцмережах. Але ж ми з вами пам’ятаємо, що будь-які насильницькі дії — це погано, незважаючи на те, хто виконавець — людина у звичайному вбранні чи школяр із вушками та котячим хвостиком.
Як і дорослі, не всі діти вміють проживати внутрішню напругу екологічно і вчиняють акти агресії. А субкультура дає змогу «прикриватися маскою гри». Та й загалом, градус агресії зростає в українському суспільстві, це вельми поширене явище у країні, яка проживає війну.
Щодо ролей, які диктує та чи та субкультура. Не страшно, що йдеться про переодягання в костюми тварин, імітацію їхніх рухів. Хтось «грає» в класі у «драма-квін», хтось — в «експерта». Тож у ролі тваринок нічого поганого немає. Особливо зважаючи на те, що грають у квадроберів молодші підлітки та молодша школа — старшим дітям це не так цікаво. Бажання наслідувати тварин — не психічне захворювання і не відхилення. Батькам треба більше почитати про цю течію, обговорити цікаві моменти з дітьми — це хороший крок до формування атмосфери довіри. А якщо ви й досі дуже непокоїтесь, є хороша новина: участь у субкультурах це, зазвичай, ненадовго. Тож наберіться терпіння, є всі шанси, що це скоро мине, якщо не протистояти і не забороняти.
Психологи радять батькам звернути увагу на те, скільки часу дитина живе в ролі тварини – яка частина життя для неї відведена. Якщо в сина чи доньки з’явилося це хобі, але зникла активність в інших сферах життя, – то це «тривожний дзвінок».
Потрібно дивитися, чи зберігає дитина здоровий глузд поза хобі. Якщо так, то, найімовірніше, у неї відбуваються процеси самоаналізу, який рано чи пізно виведе дитину на новий шлях, де юний квадробер отримає якийсь результат і змінить свої погляди.
Якщо ж дитина закрилася в собі, і все її життя – це квадроберінг, то на це вже 100% варто звернути увагу, навіть якщо вона не ідентифікує себе як тварину. Хобі може бути лише «дзвіночком» про те, що в родині давно були проблеми. Якщо дитина була нещасливою ще до цього хобі, тоді очевидно, що треба щось змінювати в родині.

Джерела використаної інформації:https://osvitoria.media/experience/kvadrobika-shho-tse-i-navishho-pidlitky-strybayut-na-chotyroh-u-kostyumah-kotykiv/

ЩО ТАКЕ СУБКУЛЬТУРА ТА ЯК ВОНА ВПЛИВАЄ НА МОЛОДЬ

 

Субкультури — це не просто стиль одягу чи музичні смаки, це цілий спосіб мислення та життя, характерний для певних соціальних груп. Вони дають молоді можливість самовиражатися, знайти однодумців і відчути себе частиною чогось більшого. Проте, як субкультури впливають на підлітків і що з цього приводу варто знати батькам? У цій статті ми детально розглянемо популярні молодіжні субкультури, їхні види та вплив на молодь.

Що таке субкультура?

Субкультура — це окремий стиль життя, мислення та поведінки, який характерний для певних соціальних груп у суспільстві. Представники таких угрупувань можуть створювати клуби або об’єднання, поділяючи спільні цінності, норми, стиль одягу та поведінки. Члени субкультур приймають певні правила, які стають для них орієнтиром у житті. Приклади таких субкультур включають хіпі, готів, емо, скінхедів, панків, растаманів, рольовиків, графіті-художників тощо.

Молодіжні субкультури

Молодіжні субкультури особливо популярні серед підлітків, які шукають спосіб самовираження та соціального включення. Підлітковий вік часто супроводжується бажанням знайти однодумців і переживати особисті зміни в компанії людей з подібними інтересами. Субкультури дають змогу молоді відчути себе частиною групи, підкреслюючи свою унікальність через зовнішній вигляд та поведінку.

Субкультури види:

До найпоширеніших видів субкультур можна віднести:

§  Хіпі – проповідують свободу, любов і мир.

§  Готи – тяжіють до похмурих образів та інтересу до темної естетики.

§  Емо – характеризуються емоційною відкритістю та особливою увагою до внутрішніх переживань.

§  Скінхеди – мають різні напрямки, від політично налаштованих до тих, хто тяжіє до робочого класу.

§  Панки – виступають за протест і свободу.

§  Растамани – прихильники філософії растафарі та музики реггі.

§  Рольовики – об’єднані захопленням рольовими іграми та фентезі-світом.

§  Графіті-художники – самовиражаються через стріт-арт.

Вплив субкультури на підлітків

Підлітковий вік — це час самопошуку та змін. Субкультури допомагають молоді зрозуміти себе та свої бажання, водночас стаючи частиною соціального механізму, що сприяє самовираженню. Участь у субкультурах дає змогу підліткам проявити свої інтереси, знайти однодумців та відчути себе частиною більшого колективу. Проте варто зазначити, що іноді такі захоплення можуть бути ознакою глибших внутрішніх переживань.

Чому підлітки цікавляться субкультурами?

Захоплення субкультурою може бути реакцією на життєві зміни, такі як розлучення батьків, булінг або навіть стресові події, зокрема війна. Підлітки шукають способи втікти від реальності, і саме субкультура стає тим місцем, де вони знаходять підтримку та розуміння. Це абсолютно природний процес розвитку особистості.

Чи варто батькам хвилюватися?

Захоплення субкультурою не є загрозливим явищем, доки дитина не відходить від повсякденних обов’язків, таких як навчання та спілкування з іншими.

Важливо не чинити тиск на підлітка, а навпаки, проявляти цікавість до його захоплень. Підтримка довірливих стосунків є ключем до здорового переходу дитини через цей етап.

Висновок

Субкультури — це природний елемент підліткової культури, який допомагає молоді знаходити своє місце в суспільстві. Вони є важливим етапом у розвитку самосвідомості, а розуміння та підтримка з боку батьків допоможуть уникнути можливих конфліктів і деструктивних наслідків.